Андріївські вечорниці – це давнє українське дійство, сповнене символізму, таємничості та чарівності. Воно об’єднує покоління, передаючи молоді багатство культурної спадщини українського народу.
Нагадаємо читачам історію торжества. Назва свята походить від дня святого апостола Андрія Первозваного, який був першим учнем Ісуса Христа. Він посідав почесне місце серед дванадцяти апостолів, мав духовну владу відпускати гріхи та виганяти нечисту силу. Праведник вирушав у численні подорожі, проповідуючи слово Боже: бував і на узбережжі Чорного моря, і на схилах Дніпра, де благословляв навколишні родючі землі, тому святий апостол вважається покровителем України та шанується народом і донині.
Свято Андрія має не лише церковне, а й народне значення. Це одне з тих, у яких тісно переплелися християнські та язичницькі традиції, тому воно відоме також під назвою Калита. Так само називають обрядовий хліб, який випікають у цей день. Він має форму круга, коржа, і є символом сонця, вічності та безперервності життя. Таку випічку прив’язували стрічкою до довгої палиці, яку тримав так званий Калитинський. Його головним завданням було завадити учасникам відкусити шматок хліба. Якщо ж комусь вдавалося відкусити ласий шматочок, це вважалося щасливим знаком і передвіщало весілля та щасливий, заможний шлюб. На вечорниці збиралися неодружені хлопці та дівчата з усього села, де вони не лише розважалися, а й знайомилися між собою. Часто саме після цих вечорниць починалися стосунки, які згодом переростали у сімейне життя.
У ніч із 12 на 13 грудня оживали Андріївські вечорниці – час дівочих ворожінь, жартів, пісень і таємничих обрядів, що з покоління в покоління передавалися в українських родинах.
Саме в такій атмосфері в Будинку культури селища Маяк Григоріопольського району відбулися святкові заходи за участю народного етно-фольклорного колективу «Діброва», артисти якого подарували глядачам відчуття справжнього народного свята, сповненого пісень, обрядів і щирих емоцій.
Художній керівник ансамблю Анастасія Спориш зазначила, що в її родині здавна бережуть українські традиції та шанують народні звичаї. За її словами, з дитячих років найбільше запам’яталися обрядові дійства, під час яких незаміжні дівчата варили вареники з записками, прагнучи дізнатися ім’я майбутнього чоловіка.
Розповідь про святкові традиції продовжила солістка гурту Марія Василівна. Вона зазначила, що серед найпопулярніших розваг було ворожіння на балабушках – маленьких пиріжках. За її словами, перед тим, як ліпити балабушки, дівчата носили воду з криниці не в посудині, а в роті. Знаючи про це, парубки жартували, лякали дівчат і змушували їх проливати чи ковтати воду, тому їм доводилося неодноразово бігати по воду.
«Кількість балабушок відповідала кількості дівчат, присутніх на вечорницях. Кожна позначала свою, після чого їх розкладали на лаві чи на підлозі та впускали зголоднілого собаку. За тим, у якій послідовності пес з’їдав балабушки, визначали черговість приходу сватів і майбутнє одруження», – розповіла виконавиця.
Водночас найцікавішою розвагою, за словами Марії Василівни, залишалося традиційне вечірнє ворожіння. Дівчата збиралися разом, ставили свої чоботи в ряд і по черзі переставляли їх «змійкою» від лави до порога. Вважалося, що та, чий чобіт першим торкнеться порога, найшвидше вийде заміж.
Уже шостий рік у «Діброві» виступає талановита школярка Вікторія Черняхович. Вона зазначає, що участь в ансамблі дала їй змогу познайомитися з традиціями різних народів, а також глибше пізнати українську культуру, народні обряди та пісенну спадщину. А наймолодша артистка колективу, Валерія, лише рік бере участь у виступах, однак активно залучається до репетицій і святкових дійств.
Під час вистави гості побачили стародавні обряди, пов’язані зі святом Андрія: артисти співали народні пісні, жартували, ворожили та пригощалися традиційними стравами.
Захід пройшов у теплій, дружній атмосфері та подарував глядачам яскраві емоції, гарний настрій і можливість доторкнутися до відроджених народних традицій.
Це свято символізує перехід до зимових свят, початок різдвяного циклу і є важливим елементом української культури, що передається з покоління в покоління.
Ольга АЗАРОВА.
Фото автора.