У затишній і по-домашньому теплій залі Будинку культури села Ближній Хутір 9 січня нового 2026 року сталося маленьке диво. Над селом панував звичайний зимовий вечір, а всередині ожила різдвяна казка, де час ніби зупинився, і серця усіх присутніх билися в унісон з давніми колядками.
Усе почалося зі святкового привітання священика храму Серафима Саровського ієрея Олександра. Його спокійні проникливі слова про значення Різдва Христового, про Святу Вечерю та народження Спасителя одразу задали тон вечору, не гучному, а глибоко душевному.
Після його слів тихесенько відчинилися двері української хати. Господиня з донькою побачили янгола, який приніс радісну новину:
«Діва Марія Сина народила, в ясла положила, сіном притрусила Господнього Сина…».
Під чарівну музику та урочистий церковний передзвін до хати завітали колядники – солісти ансамблю української пісні «Хуторянка», й почалося справжнє колядування. Таке, що передається від покоління до покоління, від серця до серця:
Добрий вечір тобі, пане господарю, радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився!
Застеляйте столи килимами,
кладіть калачі з ярої пшениці…».
Ці слова лунали так щиро, ніби не на сцені, а справді у старій батьківській хаті, за столом, заставленим святковими стравами.
Пролунала вже й «Ось і радість настала», а потім солісти гурту «Хуторянка» заспівали ще й молдавські колядки, наче підтверджуючи: музика Різдва не знає кордонів.
Тут прийшли вони, найголовніші гості свята – діти з восьмої столичної школи-комплексу: радісні, веселі, з різдвяною зіркою в руках, з сяючими очима та дзвінкими голосами.
Маленький Петро лукаво попередив: «Як не дасте п’ятака – візьму бика за рога, виведу на торжок, куплю собі пиріжок!»
А Максим радісно вигукнув: «Коляда моя лунає, увесь світ з Різдвом вітає!»
І посипалися одна за одною дитячі колядки, щирі, часом трошки пустотливі, але завжди сповнені тепла:
Коляду для вас співаю,
Дай вам, Боже, урожаю,
Щедрих нив, садів квітучих,
Зірку в небі на Святвечір…
Дівчата побажали господині миру в домі, добробуту, здоров’я, багато друзів і столів, що гнуться від частувань. А ще, щоб дідусь із бабусею тішилися онуками та разом читали Закон Божий.
Господиня, вірна давньому звичаю, обдарувала кожного колядника гостинчиком. І в цей момент вона сказала дуже важливі слова:
«Ми всі різні, українці, росіяни, молдавани, та всіх нас сьогодні об’єднало одне велике свято! Христос народився!».
Останні акорди вечора – ніжна різдвяна пісня «Нічка та ясная зорями світила у Вифлеємі». Вона тихо опустилася на глядачів, як сніг на землю, і залишила по собі відчуття світла й миру.
На завершення до присутніх звернувся голова адміністрації села Ближній Хутір Максим Сиваков. Він вручив дітям подарунки й нагадав, що саме такі заходи – це ниточка, яка єднає покоління, зберігає наші традиції та передає їх далі.
Той вечір у Ближньому Хуторі був нетривалим, негучним, проте теплим і затишним. Дитячі очі сяяли радістю, дорослі посміхалися лагідно, а на серці в усіх залишилося світле відчуття: Різдво – це не лише дата в календарі. Це коли в домі лунає коляда, співають «Христос народився!», коли ми всі – хоч на мить – стаємо однією великою родиною.
ХРИСТОС НАРОДИВСЯ! СЛАВІМО ЙОГО!
Ольга ШАПОВАЛ.
Фото автора.