Треба було мати воістину глибоке розуміння сили культури та її впливу на людські серця, щоб у буремні часи народження молодої республіки сформулювати гасло, яке згодом стало дороговказом для міжнародної організації.
«Через культуру – до миру та злагоди» – ці слова не були гучною декларацією, вони стали життєвою необхідністю. Саме так мислила Галина Галаган, начальник столичного Управління культури початку 90-х.
Наприкінці 1992-го ми вперше зібралися в кабінеті міжнародних зв’язків Будинку Рад, щоб обговорити ініціативу, запропоновану Галиною Василівною. За столом – керівники громадських об’єднань Тирасполя, люди, які вже мали досвід роботи на культурній ниві й добре відчували пульс часу.
А час був надзвичайно важкий. Воєнні дії щойно завершилися. Багато родин втратили синів, чоловіків, братів. Похорони відбувалися майже щодня. Повітря було просякнуте болем і скорботою.
І раптом – розмова про культуру. Про мистецтво. Про мир і злагоду. Для когось це прозвучало навіть дисонансом. Та Галина Галаган спокійно й переконливо пояснила: про культуру потрібно говорити завжди. Бо якщо людина не втрачає зв’язок із духовним, життя не занурюється в суцільну темряву. Саме культура здатна скрасити його яскравими фарбами, воскресити надію й віру в майбутнє.
Ці слова знайшли відгук. Розмова пожвавилася, народжувалися плани на перспективу, обговорювалися пошуки друзів і однодумців у близькому зарубіжжі, необхідність розповісти культурній спільноті пострадянського простору правду про Придністров’я – не мовою політики, а мовою мистецтва.
Ідею підтримав тодішній президент Ігор Смирнов, наголосивши, що саме діячі культури й мистецтва в усі часи відігравали й відіграють ключову роль у збереженні миру.
Уже в січні 1993 року було підписано угоду про співпрацю та створено Міжнародну асоціацію працівників культури та мистецтва – МАРКИС. Вона об’єднала індивідуальних і колективних членів у Росії, Україні, Білорусі, Придністров’ї, Молдові, Болгарії, Німеччині, Коста-Ріці, Ізраїлі.
На недавніх урочистостях з нагоди чергового ювілею організації Галина Галаган знову нагадала: МАРКИС народжувалася в непростий історичний момент. Саме через культуру, через творчість і талант людей Придністров’я світ мав змогу побачити, що тут живе багатонаціональний народ, який шанує свої традиції, цінує мир і вміє жити у злагоді. Це була можливість сказати світові: мир – безцінний.
Протягом років МАРКИС активно розвивала міжнародні культурні зв’язки, дбала про збереження історико-культурної спадщини, організовувала фестивалі, конкурси, виставки. Наприкінці 1990-х років на «Народному радіо Росії» лунали передачі про Придністров’я. Асоціація проводила концерти дружби в межах міжнародного фестивалю мистецтв «Слов’янський базар» у Білорусі, Україні та Росії, ініціювала міжнародні кінофестивалі «Кінолітопис» і «Кінологос» в Україні. Її члени гідно представляли республіку на фестивалях і виставках в Італії, Словенії, США, на Тайвані.
Під незмінним девізом «Через культуру – до миру та злагоди» МАРКИС і сьогодні продовжує свою місію: зміцнює міжнародну дружбу, підтримує й розвиває творчість, зберігає народні звичаї та обряди, розширює культурне співробітництво, сприяє обміну творчими колективами й делегаціями, дбає про збереження історичної пам’яті.
Минають роки. Старшими стають ті, хто стояв біля витоків створення цього потужного культурного осередку. Та дуже хочеться, щоб до діяльності МАРКИС дедалі активніше долучалася молодь з усвідомленням відповідальності за майбутнє своєї держави, її культури та духовних цінностей.
Марія БІЛОЦЬКА.
Фото з архіву автора.