Одним із промислових центрів Придністров’я є Рибниця.
І якщо про розташований у північній столиці республіки флагман важкої індустрії – Молдавський металургійний завод – писано-переписано, то інші підприємства міста на його тлі безпідставно залишаються в тіні. Зокрема Рибницький насосний завод.
Необхідно погодитися, що нині доля його складається не найкраще – кілька років тому підприємство оголошене банкрутом. Проте в минулому і в нього була славна історія, гідна, щоб згадати про неї. Тим більше, що у 2026-му заводу виповнюється 60 років.
Однак і тут є одна хронологічна «заковика». Річ у тім, що навіть до цього солідного віку заводу можна сміливо додати ще 20 років, оскільки він був заснований у 1946 році на базі машинно-тракторних майстерень. У важкий повоєнний час він спеціалізувався на ремонті тракторних та автомобільних двигунів. Через десятиліття майстерня була перетворена на ремонтно-механічний, а 1958-го на завод під назвою «Сільгоспдеталь» з випуску сільськогосподарських машин і запасних частин до них. У 1961-му підприємство дістало нову назву – машинобудівний завод.
На період 1964–1966 років, коли він уже став Рибницьким насосним заводом, припала докорінна реконструкція та модернізація підприємства. Був зведений збиральний корпус площею 7 800 м2, будівля заготівельної ділянки. Площа складів готової продукції збільшилася до 11 600 «квадратів». На той час підприємство облаштувало і власну залізничну прирейкову та сучасну випробувальну бази.
Проектна потужність заводу становила 18 140 насосів на рік. Розширювався також і асортимент продукції, що випускалася для водо-каналізаційного та комунального господарства неосяжної радянської країни. Характерно, що її надійність та якість цілком відповідала світовим стандартам. У 1967 році за високі виробничі показники та випуск 100-тисячного насоса колектив заводу занесли до «Золотої книги пошани» МРСР.
Трудовий колектив на той час безперервно удосконалював конструкцію відцентрових насосів, що випускалися, технологію їх виготовлення, впроваджував спеціалізовані агрегатні лінії, високопродуктивне обладнання. В результаті цих титанічних зусиль компетентних інженерно-технічних фахівців і висококваліфікованих робітників у 1986-му проектна потужність виробництва насосів була перекрита у 2,3 рази, а за обсягом продукції, що випускалася, у 3,2 рази. Того пікового виробничого року на підприємстві виробили 4 665 тонн чавунного лиття. Для порівняння: 1950 року ця цифра становила 500 тонн.
В арсеналі виробничих функцій підприємства були також випуск продукції технічного призначення і товарів народного споживання, виконання будівельно-монтажних та пусконалагоджувальних робіт. У кращі часи чисельність персоналу, що працював у дві зміни, перевищувала тисячу осіб, а географія експорту була розширена на 38 держав. Серед заслужених нагород трудового колективу підприємства є Грамота Президента ПМР та орден «Трудова слава», серед міжнародних – «Зірка співдружності». Економічні довідники стверджують, що за весь час виробничої діяльності Рибницького насосного заводу у його виробничих цехах було виготовлено та випробувано понад 1 млн насосів різних модифікацій і призначення.
У 1989-му підприємство було перейменоване на орендне підприємство «Рибницький насосний завод», а потім реорганізоване на ЗАТ. А через шість років у його історії почалася темна смуга: внаслідок приватизації 2/3 акцій було передано до приватних рук. Однак новий господар не виконав її умов, у зв’язку з цим значно зросла кредиторська заборгованість підприємства.
І все ж людині властиво сподіватися на краще. Тож хто знає, можливо, з часом економічна ситуація у нас покращиться, і Рибницький насосний завод знову прийме у свої цехи робітників, які вироблятимуть якісні насоси. А попит на них, як і раніше, залишається високим.
Віктор ЗАРЕЙЧУК.
Фото novostipmr.com