Історики стверджують: «Щоб зрозуміти сьогодення, зазирнути в майбутнє, треба озирнутися в минуле». Ми ж маємо намір згадати історію кінця 80-х – початку 90-х років ХХ століття.
Придністровці в той період часу розбудовували власну державність. Об’єктивні історичні закономірності розвитку нової країни сприяли народженню і становленню служби безпеки при Президентові та Верховній Раді, 34-ту річницю якої в республіці відзначили в перший день нового року. Вона була створена для фізичного захисту народних лідерів, які очолили боротьбу придністровців, і згодом перетворилася на повноцінну спеціальну службу.
Поштовхом до її створення слід вважати порушення прокуратурою Молдови кримінальних справ проти ініціаторів придністровської державності, перші арешти молдавськими правоохоронцями наших депутатів. Охоронна служба, як і все на той час, створювалася з нуля. Спеціалізованих структур на той момент, звичайно, не було.
До речі, охорона – справа серйозна, за тогочасних умов ще й вельми небезпечна, оскільки керівники республіки були легітимними лише в межах Придністров’я. Першими під охорону були взяті Голова Верховної Ради Григорій Маракуца, а також Володимир Риляков та В’ячеслав Загрядський. Трохи згодом – Президент республіки Ігор Смирнов, інші члени Уряду.
Поступово кількість співробітників охоронного відомства зростала: її особовий склад поповнювали колишні військовослужбовці спецпідрозділів. У які тільки колотнечі не потрапляли службисти: перші протистояння в Дубоссарах (співробітники здійснювали контроль на мосту, заблокувавши прохід опонівцям Молдови); гагаузький похід; забезпечення агітаційних кампаній та проведення перших виборів і референдумів, охорона виборчих дільниць; нарешті, озброєна агресія Молдови проти Придністров’я. Вона стала черговим і найважчим випробуванням для молодої силової структури. Неодноразово її співробітники наражалися на смертельну небезпеку, але службовий і людський обов’язок виконували сповна, на ходу освоюючи премудрості охоронної справи, навчаючись часом на власних помилках.
Окрім завдань із забезпечення безпеки керівників держави, охорони стратегічних об’єктів, супроводу банківської кореспонденції, іноземних журналістів та представників міжнародних організацій, затримання особливо небезпечних злочинців бійці служби воювали на найважчих ділянках фронту – у Дубоссарах, Бендерах, біля сіл Роги та Кошниця, разом із бійцями батальйону «Дністер» охороняли ретрансляційний центр «Маяк». На жаль, підрозділу не вдалося уникнути втрат. Однак полеглі за свободу і незалежність республіки, як під час бойових дій, так і в мирний час, назавжди залишаться в пам’яті.
Минають роки, підвищується професіоналізм співробітників тепер уже Державної служби охорони (ДСО), на зміну ветеранам приходять молоді військовослужбовці, які сьогодні успішно вирішують нелегкі завдання. Служба ця нерідко пов’язана з ризиком для життя. Проте це їхній шлях, їхній вибір.
Віктор ЗАРЕЙЧУК.
Фото з архіву автора.