УТРИМАННЯ ДОРОСЛОГО ПТАХА
Розведення курей у приватному будинку вимагає створення умов (температура, світло, вентиляція, простір), дотримання санітарних норм (відстань до сусідів 4 м, до житлового будинку – 12 м), правильної організації курника (сідала, гнізда, підстилка), збалансованого годування та вигулу, а також урахування місцевого законодавства; важливо заручитися підтримкою сусідів, щоб уникнути скарг, і пам’ятати про щільність посадки (3-4 курки/м2).
ПРИМІЩЕННЯ. Щоб забезпечити несучість курей, упродовж репродуктивного періоду необхідно дотримуватися таких параметрів: температура в приміщенні –18 °C, а вологість – у межах 60–70 %, світловий день необхідно поступово збільшувати, доводячи його тривалість до 16 годин, а саму птицю слід утримувати на глибокій підстилці з деревної стружки шаром до 10 см.
ХАРЧУВАННЯ ТА НАПУВАННЯ. Велику увагу слід приділити забезпеченню годівлі та напування птиці. Фронт годівлі для дорослого птаха у жолобкових годівницях 14 см на голову, фронт напування – 2,0-3,0 см на голову.
Годування курей змінюється залежно від продуктивного періоду. У ранньопродуктивний період 24–49 тижнів використовують більш поживні кормові суміші, що містять 16-17 % сирого протеїну та 270 ккал обмінної енергії. У наступний віковий період (50 тижнів і старші) у зв’язку зі зниженням продуктивності та зміни обмінних процесів для курей можна використовувати раціони з нижчим вмістом поживних речовин (14 % СП та 265 ккал ОЕ).
Зазначений рівень обмінної енергії забезпечують кукурудзою, пшеницею, ячменем. Протеїнову частину раціону становлять шрот (соєвий та соняшниковий) і корми тваринного походження (рибне та м’ясо-кісткове борошно).
У раціон курей необхідно вводити премікси, які містять повний комплекс вітамінів, амінокислоти лізин та метіонін, а також мікро- та макроелементи.
Для підвищення поживних якостей яєць до комбікормів слід включати 10–12 % вітамінного трав’яного борошна та 2-3 % кормових дріжджів. Крім того, до раціону вводять джерело кальцію. Краще використовувати мелену черепашку (мелузу) та вапняк (з розміром часточок 1,5–2,5 мм) або їхню суміш 1:1. Недостатню кількість фосфору компенсують шляхом введення борошна або безфторних кормових фосфатів. Співвідношення кальцію та фосфору в раціоні курей має бути 2:1.
У продуктивний період кури повинні отримувати комбікорми в кількостях, які забезпечують їхню продуктивність і вагу. Коли птиця досягла 40 % несучості, необхідно згодовувати по 150 г корму на 1 голову на добу, за досягнення 50 % – 155–158 г. У пік несучості кури повинні отримувати максимальну кількість корму (по 165-170 г на голову на добу). Денну норму корму несучкам краще згодовувати у два прийоми – вранці та ввечері. Для дорослих курей застосовують розсипчасті комбікорми з крупністю помелу 1,8–2,5 мм.
У будь-якому випадку через годину після початку трапези годівниця має бути порожньою. Якщо не доїли – треба знизити норму, бо в іншому випадку є ризик стати власником не тільки жирних курей, а й таких же мишей.
БЕЗ ГРАВІЮ – НІЯК. Курей-несучок упродовж вирощування та експлуатації необхідно забезпечувати гравієм, оскільки його відсутність знижує в середньому на 5–10 % використання кормів. Гравій має бути доброї якості (просіяний, вимитий і висушений) з гранітної крихти крупності 5 мм. Забороняється замінювати його іншими матеріалами, зокрема вугіллям, піском.
Слід зазначити, що кури – досить лагідні та довірливі створіння. Якщо взяти несучку на руки та м’яко погладити пір’їнки, вона розімліє від задоволення і солодко засне.
Для птахівників-початківців кури – найбільш оптимальний варіант. Вони не вимагають особливого досвіду та великих витрат на своє утримання. Натомість за простий догляд ми отримуємо свіжі яйця, добриво для городу та відчуваємо себе крутим фермером.
Щоб курочки нас радували, порода має бути адаптована до конкретної кліматичної зони. Тому за молодками треба звертатися до місцевих продавців: птахофабрик, розплідників, приватних фермерів.
ВАКЦИНАЦІЯ. На жаль, кури схильні до інфекційних захворювань, внаслідок чого можна втратити все поголів’я. Тому одноразово прищеплюємо курей від ларинготрахеїту, кокцидіозу, хвороби Марека, а щорічно – від сальмонели, атипової чуми, інфекційного бронхіту та аденовірусу.
Утримання та розведення курей у своєму дворі – це приємне та прибуткове хобі. Бажаємо вам успіху в цьому захопливому занятті.
Ніна АНАНЬЄВА, ветеринарний лікар, кандидат ветеринарних наук.
Фото gavrishprof.ru