Цей величний комплекс будівель і споруд приваблює увагу не лише придністровців, а й численних подорожувальників із багатьох країн світу. Отже, маємо нагоду розповісти про нього, тим більше, що обитель відзначає 162 роки від заснування.
Ново-Нямецький Свято-Вознесенський чоловічий монастир, розташований у селі Кіцкани Слободзейського району, є унікальною пам’яткою історії та культури Молдавії другої половини ХIХ – початку ХХ століття. Його значення для культурного й духовного розвитку краю важко переоцінити. Iсторія монастиря тісно пов’язана з ключовими подіями в житті Бессарабії другої половини ХIХ століття.
Ново-Нямецький монастир є спадкоємцем духовних і культурних традицій Нямецької лаври (нині румунська церква), яка впродовж століть функціонувала на території Молдавського князівства. За оцінками багатьох авторитетних істориків, її роль для краю була співмірною зі значенням Києво-Печерської лаври для України та Троїце-Сергієвої лаври для Росії. Упродовж п’яти століть Нямецька лавра слугувала осередком релігійно-етичної освіти православного населення, виховавши цілу плеяду молдавських єпископів і митрополитів.
Нямецька лавра, будучи великим релігійно-моральним і просвітницьким центром своєї країни, володіла величезними багатствами: маєтками, угіддями, худобою та іншим майном не тільки в Молдавії, а й у Бессарабії.
Багатьох це багатство приваблювало. Так, уряд Олександра Кузи (господаря Сполучених князівств Молдавії та Валахії, першого правителя об’єднаної Румунії), ухвалив рішення про підпорядкування Молдавської православної церкви державному апарату. Монастирі, зокрема й Нямецька лавра, були пограбовані за законом про секуляризацію монастирського майна. (Закон про секуляризацію – це нормативний акт, який передбачає перехід церковного, переважно земельного, майна у власність держави, а також вилучення освітньої чи інших галузей із церковного відання).
У самій лаврі було порушено статут преподобного Паїсія Нямецького.
Після того, як ченцям лаври було заборонено вести богослужіння церковнослов’янською мовою, вони втекли до Бессарабії й 1859 року заснували в Кіцканах Ново-Нямецький монастир. Будівництво монастирського комплексу велося майже 50 років. Вознесенський соборний храм і дзвіниця, що входять до складу монастирського ансамблю, були спроектовані 25 січня (13 січня за старим стилем) 1864 невідомим петербурзьким архітектором на підставі затвердженого проекту монастиря, підписаного російським імператором Олександром II.
Пізніше, на початку XX століття, була зведена решта споруд: трапезна, лікарня, кам’яна кухня та двоповерховий корпус для келій, а також надбрамна дзвіниця.
У новому чоловічому монастирі діяв статут преподобного Паїсія Нямецького. Оцінивши праці та заслуги ієромонаха Феофана, братія обрала його ігуменом Ново-Нямецького монастиря (1864–1883).
З Румунії було привезено список (копію) Нямецької чудотворної ікони Божої Матері, а художник з роботи по металу Феодор Верховцев виготовив оклад до неї.
З перших днів існування Ново-Нямецька обитель перебувала у дружніх стосунках з багатьма представниками Помісних Церков та зі старцями Святої гори Афон. У 1881 році патріарх Константинопольський Iоаким III пожертвував монастирю частинки святих мощей. У 1866 році патріарх Єрусалимський Кирило подарував монастирю срібний з позолотою хрест із часткою від Животворного Хреста Господнього, а також частинку святого каменя від труни Господа Iсуса Христа, частки святих мощей Святителя Модеста, патріарха Єрусалимського. Iгумен Феофан подбав і про благоустрій монастиря. Його стараннями було збудовано соборний храм на честь Вознесіння Господнього (1867–1878 рр.). У 1883 році наступником став ієросхимонах Андроник (1885–1893 рр.). За нього в обителі з’явилася й бібліотека.
У 1884 році в монастирській бібліотеці зберігається 146 рукописів молдавською та слов’янською мовами та 2 272 друковані книги молдавською, російською, слов’янською та грецькою мовами. Схіархімандрит Андроник є автором понад 60 книг. Найцінніші його праці – це «Iсторія Нямецького та Секульського монастирів» та «Iсторія Ново-Нямецького монастиря». Після смерті отця Андроника ігуменом монастиря було обрано ієромонаха Германа (1893–1920) –
благоукрасителя Ново-Нямецького монастиря. Його стараннями були збудовані Успенський храм (1902–1905 рр.) та дзвіниця (1913-1914 рр.).
Не лише будівлями, храмами та багатством славився монастир, він більш відомий своєю важливою культурно-просвітницькою роллю. На території обителі діяв місіонерський центр боротьби з єресями та розколами.
У 1959 р. Ново-Нямецький Свято-Вознесенський чоловічий монастир у Кіцканах було закрито радянською владою. У 1962 р. монастирські документи та книги потрапили до ЦДА МРСР та надійшли до фонду архіву. Після закриття монастиря його приміщення використовувалися з різною метою: у храмах влаштували склади, у дзвіниці розташовувався військово-історичний музей, що розповідав про бої на Кіцканському плацдармі, на території монастиря була лікарня для хворих на туберкульоз.
На щастя, з 1990 року чоловічий монастир відновив свою діяльність. Турботи щодо відновлення обителі лягли на плечі священноархімандрита монастиря єпископа Бендерського Вікентія, нині митрополита Ташкентського, та намісника обителі архімандрита Дорімедонта.
Протягом останніх років було налагоджено церковне життя, відремонтовано храми, дзвіницю та келії монастиря. Зведено й нові споруди – церкву на честь преподобного Паїсія Нямецького поблизу обителі. У 1993 році неподалік монастиря був заснований скит на честь святих мучеників Вікентія і Дорімедонта.
У 1995 році при монастирі було відкрито музей, розташований у двох залах. В одному з них розміщені ікони ХVIII – ХХ століть, хрести, монети, сувеніри та медальйони. А в іншій залі – історичні світлини від заснування обителі до наших днів, книги, одяг та предмети культу.
Визначною пам’яткою монастиря є дзвіниця, що має висоту 69 метрів і складається з п’яти ярусів. Це найвища у Молдавії дзвіниця. Дзвони на ній датовані 1913 роком.
У 1995 році священноархімандритом чоловічого монастиря став митрополит Кишинівський та всієї Молдови Володимир.
Нинішнім намісником монастиря є архімандрит Паїсій (Чекан).
На території обителі відбуваються пленери придністровських та зарубіжних художників. Тут влаштовують виставки картин, щодня, будь-якої пори року, територію монастиря та його споруди відвідують сотні іноземних та місцевих туристів, проводяться екскурсії, під час яких паломників і мандрівників знайомлять з історією монастиря, яку й ви прочитали у цій статті.
Михайло ТРЕМБIТА.
Фото автора.