ДО 165-РІЧЧЯ МИКОЛИ ЗЕЛІНСЬКОГО
Винахідник протигазу народився 6 лютого 1861 року в повітовому містечку Тирасполі Херсонської губернії в родині дворян Дмитра та Дар’ї Зелінських.
Однак недовго довелося маленькому Колі відчувати батьківську любов і турботу. Коли йому виповнилося два роки, від сухот помер батько, а через два роки від тієї ж хвороби згасла й матуся. Сирота залишився під опікою бабусі Марії Васильєвої.
«Бабусі я зобов’язаний усім своїм вихованням, оскільки в ранньому віці втратив батьків», – пізніше писав в автобіографії Микола Дмитрович.
У домашніх умовах Марія Петрівна дала онукові початкову освіту, а в десять років привела його до Тираспольського повітового училища. Там у маленького учня виник інтерес до хімії.
«Мені було десять років, коли я пробував добувати хлор, діючи соляною кислотою на перекис марганцю. Перші досліди пройшли вдало», – згадував майбутній академік.
Микола продовжив навчання в Рішельєвській гімназії в Одесі, куди вступив у 1872 році. Через вісім років він уже був студентом природничого відділення фізико-математичного факультету Новоросійського університету (нині Одеський національний університет).
Згадуючи студентські роки, Микола Дмитрович писав:
«Я радий, що навчався в університеті, де викладали І. М. Сєченов, І. І. Мечников, М. М. Соколов, В. В. Марковников. Щасливий тим, що був їхнім учнем, а після закінчення університету став їм молодшим товаришем і другом».
Зелінський залишився працювати в рідній альма-матер на кафедрі хімії, став приват-доцентом і розпочав викладацьку діяльність. Через кілька років блискуче захистив докторську дисертацію і відкрив двері у світову науку майбутнього – хімію. Надалі він обіймав посаду професора Московського університету, здійснив численні наукові відкриття, створив власну школу хіміків-органіків, заснував Інститут органічної хімії Академії наук та організував Всесоюзне хімічне товариство імені Д. І. Менделєєва.
Його вугільний протигаз, як засіб захисту від отруйних речовин, був визнаний на той час найкращим у світі та прийнятий на озброєння як російською, так і іноземними арміями. Показово, що перше випробування протигазу вчений здійснив на собі.
«Я винайшов його не для нападу, а лише для захисту мільйонів людських життів від страждань і смерті, – часто повторював батько. За створення протигазу його хотіли номінувати на Нобелівську премію, але він був проти, відмовився навіть патентувати винахід, пояснивши, що не може заробляти на порятунку російських життів», – написав у спогадах син вченого Андрій, теж учений, поет, композитор.
Однак головним відкриттям Миколи Зелінського став навіть не винахід протигазу. Він увійшов у світову історію як науковець, який навчив суспільство економно користуватися нафтою – найважливішим енергоносієм ХХ та ХХІ століть. Зокрема, вчений придумав, як значно підвищити вихід бензину з нафти, а також добувати його з нафтових залишків за допомогою крекінгу.
За внесок у розвиток хімічної науки Зелінський увійшов до складу багатьох академій і наукових товариств світу, удостоєний звання заслуженого діяча науки (1926 р.) та обраний академіком Академії наук СРСР (1929 р.). У 1934 році йому була присуджена Ленінська премія, а у сорокових роках – три Державні премії. У 1945-му вчений був удостоєний звання Героя Соціалістичної Праці, чотири рази нагороджений орденом Леніна.
Микола Зелінський помер 31 липня 1953 року, похований на Новодівичому кладовищі в Москві. Його ім’ям названо московський Інститут органічної хімії. Вулиці імені Зелінського є в багатьох містах СНД. У Тирасполі, на батьківщині великого хіміка, у 1987 році було відкрито меморіальний будинок-музей. У 2001-му, до 140-річчя від дня народження вченого, ПРБ випустив пам’ятну срібну монету номіналом 100 рублів із серії «Видатні люди Придністров’я» з зображенням Миколи Дмитровича.
Ігор ШЕВЧЕНКО.