Чоловікам подобаються жінки у формі. Є в них щось привабливе, що мимоволі змушує озирнутися вслід. Наша героїня вперше приміряла форму більш ніж чверть століття тому.
Начальник прес-центру МВС, полковник Ольга Лазнєва – корінна тираспольчанка. Народилася в міжнаціональному шлюбі (батько – українець, уродженець Черкаської області; мати – молдаванка з півдня Молдавії). Така картина типова для Придністров’я: культура, традиції, обряди – їхні яскраві фарби переплелися в одній різнокольоровій палітрі.
«Це дало мені основи для розуміння навколишнього світу та сімейного укладу, – каже Ольга Федорівна. – Шкільні та студентські канікули я часто проводила в селах у бабусь. Вони готували з мене майбутню господиню. Молдавські штрудлі та плацинди, український борщ і вареники тепер улюблені страви і моєї родини».
Учениця 17-ї школи – активна громадська діячка. Вона завжди перебувала в самому вирі життя: зльоти, туристичні походи, змагання. Уже тоді в характері формувалося загострене почуття справедливості, що залишилося у Лазнєвої назавжди. Щоб зрозуміти її сутність, варто розповісти читачам про неабиякий випадок із життя героїні.
Тоді їй було 19. Переповнений автобус мчав Ольгу в Україну, до бабусі. У ньому ж їхав чоловік, добряче напідпитку, який повертався з заробітків. З ним панібратськи познайомився хитрий молодий чоловік і… вкрав у нього гроші, коли бідолашний роботяга заснув. Ніхто з пасажирів не наважився цьому перешкодити, усі удавали, що їх це не стосується. Лише Ольга пригрозила попутнику, який дивився на неї вовком, що звернеться до працівників ДАІ на першому ж посту, якщо він не поверне гроші. Водії вмовляли: «Не чіпай, наслідки можуть бути поганими». Однак Ольга наполягала на своєму. Здивований таким натиском, злочинець повернув гроші.
Слово «вперше» супроводжує Лазнєву впродовж усього життя. У старших класах вона за конкурсом вступила до щойно відкритого Тираспольського загальноосвітнього теоретичного ліцею (гуманітарне відділення). Згодом стала однією з перших абітурієнток кафедри журналістики філологічного факультету ПДУ. Професійну кар’єру розпочала, знову ж таки, у щойно створеному прес-центрі МВС.
На вибір професії певною мірою вплинув відомий придністровський письменник Борис Челишев, який товаришував із родиною Ольги. Путівка в професію від такої людини багато значила.
«Мені завжди подобалося творити. Це мамині гени – вона у мене натура творча. Попри те, що все життя працювала провізором, мама писала вірші, співала в хорі», – згадує Ольга Федорівна.
Батько ж багато років віддав службі в силових структурах. Маючи двох дочок, він палко мріяв, щоб бодай хтось продовжив родинну династію. І якщо вже не судилося виховувати хлопчика, він саме в молодшій намагався втілити свої мрії. Тому в її житті були секції карате, тхеквондо, стрільба в тирі. Основам рукопашного бою Ольгу навчав батько. І що дивно, їй усе це подобалося, вона не чинила опору.
Після закінчення школи Ольга не хотіла залишати Тирасполь, адже все тут було рідним. Тому поява в ПДУ нової спеціальності – журналістики – стала справжнім подарунком долі. Першим наставником у професії став керівник прес-центру МВС Валерій Федорович Іванов. Теплі слова вдячності Ольга адресує й Аллі Харлампіївні Іванченко, яка згодом відшліфувала її «творчий діамант».
Ольга Лазнєва не з тих, хто пливе рікою життя за течією.
«Я не сприймаю спокійного життя, мені завжди хочеться якихось змін, динамічного розвитку, мені все цікаво. Застій не відповідає моєму характеру», – зазначає наша героїня.
З такими життєвими установками та принципами вона й розпочинала професійний шлях кореспондента. Бралася за все й одразу: виїжджала на місце подій; готувала телевізійні сюжети для «Кримінальної хроніки»; створила авторську програму «Перехрестя» на «Радіо При-
дністров’я» про роботу ДАІ; писала статті для газети «Приднестровье», з якою Лазнєва співпрацює й досі.
У трудовій книжці – запис лише про одне місце роботи, якій вона присвятила майже 28 років. Уже вісім з них очолює прес-центр МВС. У її підпорядкуванні – понад два десятки працівників. Адміністративна робота стала додатковим навантаженням, а творчий запал, який вирізняв її ще молодим кореспондентом, залишився незмінним. Однак тепер побільшало відповідальності, оскільки доводиться більше уваги приділяти редакторським обов’язкам.
Ольга Федорівна так розповідає про нюанси роботи у відомчій прес-службі:
«Статут і дисципліна для всіх однакові – жодних знижок чи поблажок. Під час підготовки матеріалів намагаюся дати людині можливість творчо розкритися. Не хочу, щоб колеги почувалися замуштрованими. У нас немає суворих рамок: спільно обговорюємо ідеї, теми, сюжети, обмінюємося думками, тому й результати праці у нас спільні».
Долати життєві труднощі завжди допомагали заняття спортом, участь у внутрішньовідомчих змаганнях з різних видів. А все тому, як зізналася Ольга Федорівна, що їй подобається перемагати, бути першою. Спробувати щось нове – також у характері Лазнєвої. Саме так двадцять років тому вона стала віце-міс міліцейського конкурсу «Леді в погонах». Це було незвично – жіноче обличчя МВС. І тут, дотримуючись принципу: для людини немає нічого неможливого, якщо вона цього по-справжньому прагне, наша героїня також хотіла бути першою.
Професійні заслуги Ольги Лазнєвої визнані суспільством. Вона – переможець республіканського конкурсу «Людина року – 2025» у номінації «Медіа та суспільство». За її безпосередньої участі створено програму «Територія 102», знято понад 30 фільмів, зокрема один художній, видано 11 книг, присвячених роботі міліції.
Час швидкоплинний, і ось уже підтримкою для мами стала дочка, студентка ПДУ.
«Це моє «світло у віконці». Бути мамою в погонах непросто, не кожна дитина зрозуміє, що таке ненормований робочий день. Тому я вдячна їй за розуміння того, що у мене така робота», – з теплотою говорить про доньку Ольга Лазнєва.
Віктор ЗАРЕЙЧУК.
Фото mincifra.gospmr.org