Другого березня виповнилося 34 роки, як розпочалося відбиття широкомасштабної агресії РМ проти Придністров’я. Для Дубоссар ця дата є днем пам’яті, скорботи та вдячності тим, хто став на захист рідної землі.
У місті відбулися пам’ятні заходи. Квіти поклали до місць спочинку захисників республіки на Меморіалі Воїнської Слави, біля будинку, де смертельне поранення дістав перший начальник Дубоссарської міліції Ігор Сипченко, біля місця загибелі донського козака Михайла Зубкова, а також до пам’ятного знака, встановленого біля будівлі Дубоссарського РВВС.
Звертаючись до присутніх, виконуючий обов’язки міністра внутрішніх справ Андрій Барабаш зазначив:
«У цей день неможливо не згадати людину, з якої розпочався героїчний і водночас скорботний літопис боротьби за нашу республіку. Перший начальник Дубоссарського РВВС Ігор Сипченко став жертвою агресії, він виконував свій обов’язок, коли куля ворога обірвала його життя. У ніч з 1 на 2 березня він виїхав на виклик, навіть не підозрюючи, що це стане його останнім завданням».
Керівник відомства також наголосив, що Ігор Сипченко був людиною честі, професіоналом, який усвідомлював відповідальність за рідне місто:
«Його ім’я назавжди вписане в історію Дубоссар і в серця тих, хто зберігає пам’ять та продовжує його справу. Сьогодні ми схиляємо голови в пам’ять про Ігоря Сипченка й усіх тих, хто став на захист рідної землі. Завдяки їм Дубоссари вистояли, Придністров’я вистояло».
Своїми спогадами про героя поділився його двоюрідний брат Андрій Сипченко. За його словами, Ігор Сергійович ще в юності твердо вирішив поєднати життя зі службою в міліції й залишився вірним своїй мрії. Він успішно закінчив школу, згодом – профільний вищий навчальний заклад в Омську, де готували співробітників органів внутрішніх справ, після чого повернувся до рідних Дубоссар. Андрій Сипченко зазначив, що для Ігоря Сергійовича служба була справжнім покликанням – забезпечувати порядок і захищати людей.
«Завдяки таким людям місто живе спокійним життям: діти можуть без побоювань гуляти вечорами, ветерани та літні люди – почуватися в безпеці. Водночас за зовнішнім спокоєм стоїть щоденна, напружена праця співробітників міліції, що вимагає великих зусиль і самовіддачі. Продовження служби й вірність обов’язку нинішніх співробітників РВВС – це жива пам’ять про Ігоря Сипченка, про тих, хто загинув у роки бойових дій під час виконання службових обов’язків, а також про ветеранів, які стояли біля витоків становлення органів внутрішніх справ і заклали основу їхньої роботи», – розповів житель Дубоссар.
За словами очевидців і учасників подій, у ті дні ситуація в Дубоссарах розвивалася стрімко й трагічно. Місто ще до 1 березня 1992 року неодноразово зазнавало провокацій з боку силових структур Молдови. Молоду республіку намагалися розколоти, проте Дубоссари вистояли й залишилися нескореними.
Унаслідок збройної агресії в місті загинули 156 гвардійців, ополченців і козаків, а також 46 мирних жителів, серед них – восьмеро дітей.
У день 34-ї річниці початку неоголошеної війни дубоссарці вшанували пам’ять загиблих хвилиною мовчання. На їхню честь було відправлено Божественну літургію. До місць загибелі та спочинку захисників знову поклали живі квіти – як знак пам’яті, вдячності та скорботи, що не підвладні часу.
Надія ПОЛОНСЬКА.
Фото автора.