Українці Придністров’я, пам’ятаючи заповіт Великого Кобзаря, щороку 9 березня приходять до його пам’ятника, що височіє поруч із головним вишем нашої республіки, покласти квіти до підніжжя монумента і вшанувати поета у день його народження.
І цього разу, в сонячний весняний, напрочуд світлий день, біля пам’ятника з нагоди 212-ї річниці від дня народження Тараса Шевченка зібралися представники Спілки українців Придністров’я ім. О. Бута, школярі, вчителі, викладачі університету та всі, кому небайдуже українське слово і творчість великого співця людської долі.
Серед почесних гостей були радник Посольства України Микола Турик та голова спілки Петро Богуцький. У своїх виступах вони наголосили, що ідеї та погляди Кобзаря і сьогодні залишаються зрозумілими та близькими для народу, адже він уособлював українську думку та національну ідентичність. Пам’ять про генія шанують у всьому світі: його головна книга – «Кобзар» – перекладена на більш ніж 150 мов світу, а кількість встановлених пам’ятників перевищує тисячу триста.
Учні столичних шкіл у національному вбранні стояли з квітами в руках і уважно слухали виступи гостей. Їхні усмішки та щирі емоції створювали особливу, теплу атмосферу свята. В очах дітей і дорослих відчувалася повага до творчої спадщини Тараса Шевченка та гордість за українську культуру. Саме такі миті ще раз нагадують, що слово Кобзаря продовжує жити в серцях людей, об’єднуючи покоління й надихаючи берегти рідну мову і традиції.
З привітальним словом до присутніх звернулася голова товариства української культури «Червона калина» Аліса Коханова:
«Колись поет сказав: «І мене в сім’ї великій, в сім’ї вольній новій, не забудьте пом’янути незлим тихим словом». От ми щороку приходимо сюди, щоб пом’янути нашого Тараса, віддати йому шану, ніби виконуючи його заповіт. І хочеться вірити, що він, перебуваючи десь у своїй недосяжній височині, дивиться на нас і посміхається, радіючи, що українці Придністров’я зберігають і шанують його надбання».
Згадуючи творчий і життєвий шлях Тараса Шевченка, голова республіканського товариства «Укрпросвіта ім. Тараса Шевченка» Володимир Боднар прочитав рядки поета:
Ну що б, здавалося, слова…
Слова та голос – більш нічого.
А серце б’ється – ожива,
Як їх почує!.. Знать, од Бога
І голос той, і ті слова
Ідуть меж люди!
Керівник громади переконаний, що творчість Шевченка вчить любити рідну землю, берегти мову та пам’ятати свою історію.
Вчителька української мови та літератури школи № 8 Ольга Шаповал, яка на уроках знайомить учнів із цікавими сторінками літератури та історії, зазначила, що вже з першого класу діти читають і вивчають невеликі вірші Тараса Шевченка, доступні для дитячого розуміння.
«З кожним роком навчальна програма стає глибшою: школярі знайомляться з новими творами поета, більше дізнаються про його життя, світогляд і значення для української культури. Саме так поступово формується інтерес до літератури та повага до творчої спадщини Кобзаря», – зазначила педагог.
Юні учасники заходу з хвилюванням і натхненням декламували поетичні рядки, демонструючи щиру любов до рідного слова. Вони співали пісні, а наприкінці урочистостей поклали квіти до пам’ятника.
Такі зустрічі є важливою частиною збереження історичної пам’яті: вони об’єднують покоління й допомагають молоді краще пізнати творчість і життєвий шлях генія українського народу.
Цього ж дня столичне товариство української культури «Червона калина» відзначило ювілей – 35 років від дня офіційної реєстрації. Про діяльність цієї організації, а також вшанування Кобзаря в Кам’янці читайте на шостій сторінці.
Ольга АЗАРОВА.
Фото автора.