Ці три аспекти стали лейтмотивом робочої поїздки Президента ПМР на Кам’янщину. У Кам’янському районі успішно діють сільгосппідприємства з різною формою господарювання. Невеликі фермерські угіддя сусідять із крупними агрофірмами, зайнявши кожен свою виробничу нішу. Трудівники одних спеціалізуються на рослинництві, інші славляться високоврожайними садами, треті – неперевершені баштанники. Словом, в агропромисловому комплексі Кам’янського району гармонійно розвиваються всі галузі. Тому, відвідавши три сільгосппідприємства, що є флагманами в одній із галузей, Вадим Красносельський одержав об’єктивну інформацію про ситуацію на виноградниках та в садах, на полях і фермах. Ці дані повинні стати фундаментом для державної стратегії подальшого розвитку аграрно-промислового комплексу.
Відроджують 200-річну виноградарську славу
Першу зупинку Глава держави зробив у селищі Янтарне. Тутешній рельєф місцевості сприяв ще на початку позаминулого століття закладенню на схилах, які добре прогріваються сонцем, виноградних плантацій. Розташовані на кам’янисто-вапняних ґрунтах лози Рислінгу Рейнського давали, за спогадами сучасників, прекрасний урожай янтарних ягід, із яких виготовляли ароматне, тонке, ніжне вино. Місцевий поміщик продавав його Франції, звідки ввозив марсельську черепицю. У ХХ столітті місцевий виноробний радгосп-завод славився своєю високоякісною продукцією у всьому Радянському Союзі, завойовуючи на престижних виставках численні нагороди. І тільки через необдуману кампанію «за загальну тверезість» відвічне для нашого краю виноградарство опинилося під загрозою вимирання.
Лише на початку нинішнього століття землі, немов самою природою задумані для народження крупних бурштинових кетягів, знов почало освоювати ЗАТ «КВІНТ». «Було складно. Доводилося викорчовувати не лише закинуті виноградники, а і молоді дерева та чагарники, що піднялися на терасах за роки запустіння, – згадує генеральний директор винно-коньячного заводу Олег Баєв. – 500 гектарів за декілька років засадили високопродуктивними лозами, віддаючи перевагу «історичним» для цього регіону сортам: Рислінгу, Піно Нуар, Совіньону, Трамінеру тощо. Вартість закладки одного гектара виноградника склала 15 тисяч євро».
Тепер усі плантації вже вступили у фазу плодоносіння. І завдяки відмінному догляду, високоефективному захисту від шкідників і хвороб, дають високі урожаї. Минулого року з кожного гектара зібрано по 120 центнерів соковитих ягід. Урожай, одержаний у невеличкому селищі Янтарне, склав 20 % республіканського валового збору винограду.
Щоб максимально зберегти якість ягід, первинне перероблення їх налагоджено на місці. Поряд із старовинним винним льохом, виритим у скелі ще в ХІХ столітті, зведено сучасний високотехнологічний переробний комплекс і влаштовано сховище для спиртів та виноматеріалів. Вартість однієї лише установки для дистиляції – 450 тисяч євро. І такі вкладення «КВІНТ» робить щороку, розширюючи асортимент оброблюваних сортів винограду (сьогодні їх в Янтарному 11), модернізуючи догляд за плантаціями та перероблення урожаю.
Завдяки відродженню однієї з одвічних для нашого краю галузей, створено 70 постійних робочих місць. А в розпал сезону на плантаціях працюють 120 виноградарів. Це дозволяє жителям не лише Янтарного, а і навколишніх сіл мати гідний заробіток, не виїжджаючи за межі республіки.
«У Програмі капітальних вкладень на 2018 рік ЗАТ «КВІНТ» передбачено будівництво сучасних очисних споруд, – поділився планами подальшого розвитку підрозділу Олег Баєв. – Реалізація цього проекту обійдеться підприємству в півмільйона доларів. Ускладнюють її ландшафтні особливості: під час будівництва доводиться в буквальному розумінні «вгризатися в скелю». Але створення умов для утилізації відходів виробництва є пріоритетом, адже екологія краю безцінна».
Зберігають багатогалузевий колгосп
Наступне сільгосппідприємство, що обробляє понад 4 000 гектарів ріллі в селах Хрустова та Ротар, унікальне формою організації праці (колективне господарство) і багатогалузевою структурою. Багато полів засіяно зерновими, технічними й кормовими культурами. Милує око налите колосся ячменю, майже стиглий рапс, напіврозкриті суцвіття соняшнику, добре розвинена (всупереч відсутності дощів у квітні й травні) кукурудза.
На дослідницькій ділянці агрономи колгоспу ведуть спостереження за рослинами, вибираючи найбільш урожайні сорти, які послідовно вводяться до сівозміни. На пшеничному полі рослини стоять густо, гордо піднявши до неба золоте колосся. «Сорт Джокер торік на дослідницькій ділянці показав дуже гарний результат, – пояснює голова колгоспу Михайло Пеньковський. – Попри недолік вологи, нині він радує нас повновагим колосом. Плануємо з кожного гектара, зайнятого пшеницею цього сорту, зібрати по 60 центнерів хліба».
Оновлення сортів – лише один із аспектів культури землеробства, якою славиться колгосп «Путь Леніна» не тільки в районі, а і в республіці. Тут упроваджують передові технології, якісно обробляють землю, використовуючи найсучаснішу техніку, ретельно доглядають посіви. Серед пріоритетів – збереження родючості земель. Для досягнення цієї мети в колгоспі застосовують новітні наукові знання та стародавній селянський досвід. Один із методів – розширення площ, засіяних бобовими культурами, які збагачують ґрунт мікроелементами. Гарними попередниками для інших культур є горох, нут, чечевиця та соя. Ними засаджено 10 % ріллі. На майбутнє ними планують засіяти четверту частину колгоспних полів.
А от овочевий клин і раді б розширити, та збуту немає. Упродовж багатьох років колгосп годує весь район помідорами, баклажанами, солодким перцем, морквою та цибулею. Якість вітамінної продукції, вирощеної з використанням ручної праці, без вживання всякої «хімії», гідно оцінена жителями Кам’янщини та численними гостями курортного містечка. У сезон колгоспники вивозять різноманітні овочі, дині та кавуни й у сусідні райони Придністров’я. І стабільно одержують від торгівлі на ринках вітамінною продукцією прибуток. Але так можна реалізувати лише малу частину врожаю. Масово ж овочеву сировину колгосп здавав на Кам’янський консервний завод. Взаємовигідна співпраця з переробним підприємством тривала багато років. А нині колгоспники серйозно стурбовані ситуацією, що склалася на заводі. Михайло Пеньковський звернувся до Глави держави з проханням надати переробному підприємству підтримку: «Попри засуху, у нас гарні види на урожай овочів. Є робочі руки, маємо бажання та можливість розширювати колгоспний город. Але, якщо не вдасться налагодити ритмічну роботу заводу, збільшувати овочевий клин немає сенсу, адже місцевий ринок вже насичений свіжою продукцією. Вся надія – на перероблення».
Ще одна галузь, яку в колгоспі розвивають нарівні з рослинництвом і овочівництвом, – тваринництво. На фермах відгодовують 500 голів великої рогатої худоби, понад 1 000 свиней, 400 овець. Є пасіка. Кожен підрозділ галузі – це, перш за все, робочі місця для селян. Та й продаючи тваринницьку продукцію в міжсезоння колгосп має «свіжу копійку» – гроші на виплату зарплат. Але є й проблема: через низькі закупівельні ціни на м’ясо утримання ферм стає збитковим. З проханням підтримати м’ясне тваринництво так само, як і молочне, звернувся голова колгоспу до керівництва республіки. З такою постановкою питання Президент погодився. Тваринництво разом із виробництвом плодоовочевої продукції він назвав стратегічними галузями, відзначивши, що розвиток їх сприятиме забезпеченню продовольчої безпеки Придністров’я, отже, необхідно за допомогою державних дотацій, пільгового кредитування та інших заходів підтримувати місцеве виробництво.
Садівники освоюють перероблення
Перші кроки щодо перероблення власної продукції роблять деякі селянсько-фермерські господарства, яких на Кам’янщині є понад 200. Фермер Анатолій Пастіка показав керівництву республіки не лише доглянутий сад, у якому на 250 гектарах достигають черешня та вишня, абрикоси та персики, сливи та яблука, а й холодильне устаткування, розраховане на якісне зберігання 1 700 тонн продукції, газову сушарку для фруктів і ягід. Для того, щоб не залежати від примх погоди й мати стабільно високі урожаї, садівники самостійно відремонтували насосні станції й одними з перших у районі впровадили краплинне зрошування.
Ягоди і фрукти, як у свіжому вигляді, так і перероблені, фермер реалізує на місцевому ринку та в Росії. Причому експортує майже 90 % продукції. І готовий продовжувати розвивати цю витратну галузь, що вимагає на початковому етапі величезних вкладень, які окупляться лише тоді, коли нові сади почнуть плодоносити. А тому він звернувся до Президента з проханням про виділення додаткових площ для розширення багатолітніх насаджень.
Схваливши прагнення Анатолія Пастіки закласти молодий сад, Вадим Красносельський підкреслив, що під час виділення земель необхідно враховувати такі чинники ефективного використання угідь, як можливість інвестування в сільськогосподарське виробництво, упровадження передових технологій та створення нових робочих місць. На першому плані в сучасних умовах, коли потрібно наситити внутрішній ринок власними продуктами високої якості, проблема створення міцних зв’язків між землеробами та підприємствами, на яких переробляється продукція.
Одним із чинників, які сприятимуть працездатності аграрно-промислового комплексу Придністров’я, Президент назвав розвиток селянсько-фермерських господарств. «АПК тримається на міцному господарі. Не принижуючи значущість великих сільгоспвиробників, вважаю, що майбутнє багато в чому залежить від селянсько-фермерських господарств, де люди самі організовують свою працю, сумлінно обробляють землю та сплачують податки. Держава, у свою чергу, може підтримати такі господарства, виділивши землю, забезпечивши доступ до вигідних кредитів і прийнятний рівень оподаткування», – буквально в декількох словах окреслив Президент суть програми розвитку аграрно-промислового комплексу ПМР.
Ніна ПАНАЇДА.