Володимир Сухомлинов. Ім’я провідного актора Тираспольського театру драми та комедії відоме багатьом шанувальникам театрального мистецтва.
Ми познайомилися у 1981 р. Приводом для знайомства стала подія, яка не викликала піднесених почуттів і не надихала – швидше навпаки. Мене, як представника міськвиконкому, направили до міського театру за скаргою одного з його працівників. Водночас суворо попередили: обов’язково поговорити зі скаржником, керівником театру та його парторгом. Парторгом тоді був Сухомлинов.
Саме з ним ми цю скаргу й «закрили». Відтоді ми стали друзями. А через деякий час почали дружити й сім’ями. Я завжди захоплювався відкритістю, сердечною теплотою, чуйністю та розсудливістю Володимира Олександровича. Про таких людей кажуть: він – душа будь-якої компанії.
Навіть у найпростіших народних казках, таких як «Ріпка» чи «Курочка Ряба», Володимир Олександрович умів знаходити другий або навіть третій смисл. Саме це вміння і є для актора й режисера тією рисою, без якої театр як «храм мистецтв, храм Мельпомени» перетворюється на звичайний драматичний гурток.
В. О. Сухомлинов народився 30 червня 1945 року в Кишиневі в інтелігентній, але далекій від театру родині. Його батько, Олександр Валентинович, був педагогом, а мати, Марія Федорівна, працювала акушеркою.
Після закінчення середньої школи, сповнений грандіозних планів, Володимир вступив на акторський факультет Кишинівського інституту мистецтв ім. Г. Музическу. Керувала цим першим у тодішній Молдавії акторським курсом уже відома в республіці режисер і педагог Надія Аронецька. З того часу Надія Степанівна стала другою «матір’ю» Володимира.
У 1969 році, здобувши освіту у виші на курсі, де навчалося чимало майбутніх зірок театру та кіно, таких як Світлана Тома, Ігор Таран, Єфим Рубінштейн та інші, приїхав із ними на роботу до драматичного театру Тирасполя.
26 березня 1970 року трупа показала свою прем’єрну виставу – «Місто на зорі» за п’єсою Олексія Арбузова. Одну з головних ролей у виставі зіграв Володимир Олександрович.
Згодом він брав участь у багатьох знакових постановках, удостоєних найвищих театральних нагород. Зокрема, це «Василь Тьоркін», «Перекази глибокої давнини», «Обвинувальний висновок», «Останній палкий закоханий», «Лисиця й виноград», «А зорі тут тихі» та багато інших. За роль Василя Тьоркіна в однойменній виставі за поемою Олександра Твардовського його нагородили срібною медаллю імені театрального режисера О. Д. Попова.
Раптом 29 березня я дізнався, що на 81-у році Володимир Олександрович Сухомлинов, маестро театральних підмостків і вірний служитель Мельпомени, людина широкої душі й доброго серця, «після тривалої й важкої хвороби» пішов із життя.
Люди з оточення, які знають, що літня людина довго і тяжко хворіє, заздалегідь готові до всього. Та мало хто сприймає смерть рідної чи близької людини спокійно. Смерть завжди несподівана. Для мене це був шок: я ніби занурився в безчуттєвий стан і не знав, що робити.
Тож висловлюю щирі та глибокі співчуття дружині покійного Людмилі Байрактаровій, дочці Юлії, онукам Єгору і Тимуру, а також усім його друзям, шанувальникам, колегам і просто знайомим. Світла пам’ять.
Олександр ЮШИН.
Фото t.metv_pmr