Ця міжнародна акція має на меті, щоб на нашій планеті росло дерево на згадку про кожного з 27 мільйонів людей, які загинули в роки Великої Вітчизняної війни. Масштабна кампанія стартувала у 2020 році, відтоді до висадки символічного саду долучилися вже понад 20 країн.
У нашій республіці організатором меморіальної акції виступає громадський рух «Волонтери Перемоги», загони якого є в містах і селах Придністров’я. Студентський загін Кам’янського політехнічного технікуму – один серед найактивніших. Його учасники ведуть серйозну роботу зі збереження історичної пам’яті, організовують зустрічі студентів із дітьми війни та трудівниками тилу, просвітницькі акції й тематичні виставки, круглі столи та концерти до пам’ятних дат.
«Третій рік поспіль ми висаджуємо на території технікуму «Алею пам’яті». На ній ростуть липи, ялини та ялівці. Вони увічнюють пам’ять наших земляків, серед яких – Герої Радянського Союзу Петро Вершигора, Федір Жарчинський, Іван Коваль та Іван Солтис», – розповіла викладач КПТ Анастасія Китайка, яка очолює загін.
Ім’я Солтиса – наймолодшого з цієї славної когорти – технікум носить від свого заснування. Про життя Івана, його безсмертний подвиг, здійснений під час прориву німецької оборони біля невеликого сілезького селища, знає кожен студент. Будь-кого можна запитати, й почуєш відповідь, що 11 лютого 1945 року червоноармієць Солтис, вичерпавши боєприпаси у процесі знищення укріпленої ворожої довготривалої вогневої точки, закрив смертоносну амбразуру своїм тілом… Звання Героя Радянського Союзу Івану було присвоєно посмертно, 10 квітня 1945 року.
Саме цю квітневу дату активісти молодіжного крила Кам’янського відділення Загальнопридністровського народного форуму обрали для участі в акції «Сад пам’яті» й запросили до роботи з озеленення скверу Солтиса «Волонтерів Перемоги» з КПТ. Куточок відпочинку з’явився в місті порівняно недавно, та вже полюбився багатьом. Батьки приводять малюків на добре обладнаний ігровий майданчик, прихильники активного способу життя займаються на тренажерах, молодь призначає побачення, та й просто посидіти на зручній лавочці бажаючих вистачає.
Студенти та активісти ЗНФ посадили у сквері десяток горобин. Ці деревця прекрасні в будь-яку пору: під білою весняною вуаллю та в ажурній зеленій накидці, яку восени замінять на барвисту, різнокольорову. І навіть взимку їхні гілки прикрашають яскраві намиста.
Приєдналися до міжнародної акції «Сад пам’яті» й у Хрустовій. Загін «Волонтери Перемоги» діє в сільській школі з листопада 2021 року. Його члени беруть участь у патріотичних заходах, ведуть краєзнавчу роботу, піклуються про ветеранів педагогічної праці.
Цього разу вони посадили на шкільному подвір’ї 44 дерева. Символом спадкоємності поколінь стали «іменні» дуби на честь Івана Винокурова, Олексія Гандрабури, Якова Деревчука, Миколи Подопригори, Миколи Сокирки, Олександра Стефанишина та Макара Філіппова. Пройшовши суворими фронтовими дорогами, вони повернулися в рідне село і присвятили себе педагогічній справі: були наставниками нинішніх учителів, які, саджаючи дерева, ділилися зі школярами спогадами про ветеранів, що стали прикладом для кількох поколінь земляків.
Акція продовжилася у дворі сільського музею. Тут старшокласники посадили вишні та горобини, верби та липи на згадку про місцевих підпільників та їхнього безстрашного керівника Якова Кучерова, страченого фашистами у березні 1944 року – за кілька днів до визволення краю.
«До 40-річчя Великої Перемоги в будинку Якова Олексійовича було вирішено організувати музей, присвячений діяльності патріотів, які боролися під час окупації з німецько-румунськими загарбниками. Саме школярі наводили тоді лад на подвір’ї, садили квіти та дерева. З тих пір старшокласники опікують територію музею. У нас був і свій проект – «Бузок Перемоги»: підлітки садили в селі кущі, які розквітають якраз до 9 травня, – розповіла завідувач музею Алла Верлан. – Тепер ми приєдналися до міжнародної акції. «Сад пам’яті» – це початок нової традиції. Кожен нащадок ветерана може посадити дерево, яке стане символом роду. Корінням воно сягатиме углиб придністровської землі, а молодими пагонами прагнутиме у майбуття».
Ніна ПАНАЇДА.
Фото автора.