Цікаві факти з біографії
Прозаїк, перекладач, журналіст, член Національної спілки письменників України Ніна Леонідівна Бічуя народилася 24 серпня 1937 року в Києві, а з трирічного віку жила у Львові, куди переїхала її родина.
Львівську загальноосвітню школу № 5 закінчила (1953) із золотою медаллю, хоча на той час Ніні ще не виповнилося 16 років. Через п’ять років здобула диплом Львівського державного університету ім. Івана Франка. Працювала журналістом, почала писати новели, оповідання й повісті та публікувала їх у журналах або окремими книжками.
Упродовж десяти років (1975–1985) з перервами працювала у Львівському театрі юного глядача завідувачем літературної частини.
З 1989 по 1997 рік – редактор газети «Просвіта». Від 1999 року – викладач кафедри театро-
знавства та акторської майстерності на факультеті культури та мистецтв ЛНУ ім. Івана Франка.
Працювала також провідним редактором театрального журналу «Просценіум», займалася перекладацькою діяльністю з польської літератури.
Становлення таланту
Згадуючи своє дитинство, що припало на важкі воєнні та повоєнні роки, Ніна Леонідівна зазначала: «З шести років я знала, хто такий Сталін і правду про Голодомор. Любила те, чого не люблять 90 відсотків читачів, – п’єси. З 12-річного віку захоплювалася творами Шекспіра, Олександра Островського, Мольєра, Пушкіна… А найперше – Лесі Українки. Мені не потрібно було повторно перечитувати п’єси – відразу сприймала майже весь текст. Перша прочитана в дитинстві книжка – «Принц і злидар» Марка Твена. У п’ять років мама мене навчила відразу двох абеток: кирилиці й латини. Тому, коли після війни ми повернулися до Львова, відразу почала читати й польською. Це все згодилося. Писання почалося з любові до читання. Коли багато читаєш, хочеться і своє щось сказати».
Ще на початку творчої діяльності Ніни Бічуї лауреат літературної премії ім. Т. Г. Шевченка Валерій Шевчук помітив талант молодої письменниці й назвав її «королевою сучасної української жіночої прози». А літературні критики зауважували, що її твори «пронизані інтелектуальною напругою і психологізмом».
Творчий доробок
Ніна Бічуя – автор книг для дорослих: «Дрогобицький звіздар», «Повісті», «Родовід», «Бенефіс», «Десять слів поета» та для дітей і підлітків: «Канікули у Світлогорську», «Шпага Славка Беркути», «Звичайний шкільний тиждень», «Квітень у човні», «Яблуня і зернятко».
Новели та повісті, перевидані у 2000-х роках, увійшли до книжок «Землі роменські», «Великі королівські лови», «Три театральні повісті». Прозові тексти письменниці виходили в перекладі болгарською, польською, німецькою, російською та іншими мовами.
Особливості творчості
Важливою ознакою художніх творів Н. Бічуї є вишуканість мови автора і героїв її книг – звичайних, не ідеалізованих міських жителів. Письменницю насамперед цікавить внутрішній світ персонажів, які протягом твору намагаються пізнати себе, шукають свій шлях у житті, вчаться робити правильний вибір. Вони живі та справжні, зі своїми недоліками, які долають добром. У цьому полягає секрет її новаторського написання творів для дітей.
А про твори для дорослих український письменник Роман Іваничук сказав так: «Її проза буквально приголомшила мене: журналістка, про яку я ніколи нічого не чув і її авторських спроб не читав, запропонувала жмут історичних оповідей. Стиль її творів був такий, як вона сама… не цяцькований, а позначений високим артистизмом, стрімким летом авторської уяви, вишуканістю й шляхетністю, відбивав внутрішню сутність авторки». Та й сама Ніна Леонідівна в одному з інтерв’ю зізналася: «Усі мої літературні герої разом і зокрема більше думками й поривами душі схожі… на мене».
Свої твори Ніна Бічуя завжди пише ручкою на аркуші паперу або користується друкарською машинкою, бо відносить себе до «письменників, які мають думку на кінчику пера».
Нагороди та відзнаки
Ніна Бічуя – лауреат премії ім. Б. Лепкого (2005).
У 2007 вона стала кавалером ордена Усмішки – міжнародної літературної нагороди, яку присуджують діти. Свого часу кавалерами цього ордена стали Папа Римський Іван Павло Другий, духовний лідер тибетців Далай Лама, знаменита католицька черниця, лауреат Нобелівської премії миру Мати Тереза, шведська письменниця Астрід Ліндгрен, яка написала геніальні твори для дітей, сучасний український поет Іван Малкович та інші видатні люди.
Повість
«Шпага Славка Беркути»
Аналіз твору (паспорт)
Рік написання – 1968.
Літературний рід – епос.
Жанр – психологічна повість.
Тема: розповідь про становлення характерів підлітків, протистояння підлості й порядності, відповідальність за себе та за інших.
Ідея: утвердження думки про те, що тільки в подоланні життєвих труднощів гартується характер людини, орієнтирами для якої є загальнолюдські цінності, а також важливість пошуку свого шляху у житті.
Головна думка: життя складне і непередбачуване, та завжди потрібно чинити по совісті.
Головні герої: Ярослав Беркута, Юлько Ващук, Лілі Теслюк, Стефко Вус та його сестра Настка, тренер Андрій Степанович, учителі: Антон Дмитрович, Надія Григорівна, Варвара Трохимівна, батьки Беркути, Ващука, батько Вуса.
Композиція твору
Експозиція: знайомство з учнями 7-Б. Розповідь про Славка Беркуту, Юлька Ващука, Стефка Вуса та Лілі Теслюк. Пізнання ціни дружби.
Зав’язка: конфлікт між Славком та Юльком.
Розвиток дії: навчання та захоплення Славка, Юлька, Стефка та Лілі. Підготовка Славка до змагань. Театральна вистава.
Кульмінація: шкільний суд над Славком Беркутою, підтримка класу та байдужість Юлька.
Розв’язка: виправдання Славка Беркути, радість 7-Б класу.
Повість починається з епізоду, який спонукає до роздумів, непевності протягом усього читання. Потім дія повертає у часі назад, описується кожний із чотирьох героїв повісті окремо від інших та у взаємодії.
Сюжет повісті розгортається в такій послідовності: виступ Лілі – поєдинок Юлька і Славка – суд над Славком – зізнання Юлька.
Сюжетні лінії: життя кожного з чотирьох підлітків, дружба-протистояння Славка і Юлька, любовний трикутник Юлько – Лілі – Славко.
Події відбуваються в середині 60-х років XX століття у Львові. Автор у творі порушує проблеми, що були актуальними й на той час: особистість у сучасному світі; справжня дружба; самотність; чесність; взаємопідтримка; відповідальність; моральний вибір; батьки та діти; вплив оточення на виховання дитини. Центральною проблемою є становлення особистості, яку Ніна Бічуя детально розкриває у повісті.
Формування характеру підлітка; вплив на його поведінку та світоглядні позиції сім’ї, школи, середовища тощо. Змужніння й дорослішання дитини як розширення її життєвого досвіду: поступової «належності до світу», де більша відповідальність, «де ніхто не має права легковажно, безвідповідально й нерозсудливо ставитися до життя», де суворіші закони та випробування.
Самореалізація дитини. Стосунки ровесників (перше кохання й протистояння, суперництво друзів і самоствердження).
Робота з текстом
1. Соловеєм-розбійником у творі названо…?
2. Що зробив Юлько Ващук після того, як на суді з’ясувалося, що Славко Беркута не винен?
3. Який фінал повісті «Шпага Славка Беркути»?
4. Хто розповів Славкові про максимальне навантаження?
5. Чому директор школи кричав Славкові: «Така пляма на нашій школі! Негідник!»?
6. Як Юлько помстився Славкові за поранення?
7. Що відповів Андрій Степанович на бажання Славка стати фехтувальником?
8. Яку клятву дав собі Беркута?
9. Хто з героїв повісті рятує сороку з переламаним крилом?
10. Хто з героїв любив малювати?
11. Чому Славко запропонував віднести сороку до Надії Григорівни?
12. Як Славко Беркута поводився до суду і безпосередньо на суді?
13. Від якої особи письменниця розповідає про події?
16. Кому належать слова «…нечистими руками шпаги не втримаєш»?
Цитати з твору:
• «Ніколи не намагайся робити щось тільки тому, що це роблять інші. Своє шукай».
• «Як же встановити різницю між добрим вихованням і лицемірством?».
• «Коли людина не певна, що її робота залишиться навіки, то, може, не треба братися за ту роботу?».
• «… підступності немає місця у справжньому, великому спорті. Нечистими руками шпагу не втримаєш».
• «Максимальне навантаження –
справа немаловажна. Це вимір характеру і людських сил…».
• «Може, розібратися в симпатіях і антипатіях – це також визначити міру максимального навантаження?».
Цитатний диктант «Про кого йдеться?»
– Тинявся вулицями, затискала його нехіть до власної домівки, книжок, повчань і настанов, кілька днів не з’являвся до школи, і тоді вчителька приходила до них додому. (Про Стефка)
– То не для тебе компанія, не твоє коло. Ти зовсім інший, синку. (Про Юлька)
– А тоді, як я знімалася в кіно, режисер сказав, що я обов’язково стану кіноактрисою. (Лілі)
– Кукулику мій, сиротя бідне… (Про Стефка)
– Стверджую, що ваш син склав іспит на справжнього мужчину… (Про Славка)
– Хелло! А мене вам зараз відрекомендують! (Про Лілі)
– Можу відрекомендувати: це … соловей-розбійник з нашого двору. Стою та й дивуюся: тут над сорокою розчулюється. (Про Стефка Вуса)
– Авжеж, хотів? Хіба спортсмени цікавляться балетом? Дуже йому потрібен балет! (Про Беркуту)
– У тебе все добре, все просто, ти думаєш – два по два – чотири, і ніяких сумнівів… Добре тобі, у тебе все гаразд. (Про Юлька)
– О, а ти не тільки спортсмен, спелеолог, ти ще й друг живої природи? (Про Славка)
– Не пройшло і двох тижнів, а хлопчисько знову встругнув штуку! Та ще й яку! Ганьба для всієї школи. (Про Славка).
– Бач, який хитрий! Чужими руками жар загрібати! (Про Юлька).
Ольга ШАПОВАЛ.
Фото nus.org.ua