У Тираспольському юридичному інституті ім. М. І. Кутузова відбулась неординарна подія: тут презентували літературний твір з актуальною назвою: «Коли серце сильніше війни».
Випускниця закладу, лейтенант міліції та старший науковий співробітник історико-краєзнавчого музею Христина стала автором повісті. Це дебютний твір молодого фахівця з задатками дослідника, юриста і музейника. Можливо, він стане і першим кроком майбутньої письменниці.
В основу сюжету покладена історія кохання молодих людей, які змушені пройти крізь випробування війною. Це не просто розповідь про війну, як трагедію людства, це глибока й щемлива історія про людські долі, чиї мрії та плани безжально зруйнував той страшний рік. Ідея створення твору зародилася в дівчини ще у шкільні роки. Вона багато читала, вивчала історичні факти, намагаючись відчути й зрозуміти той час, його атмосферу. Та найціннішими для неї стали спогади рідних – історії бабусь і дідусів, які пройшли крізь пекло війни. Вона дбайливо зберігає ці спогади й пам’ятає їхні подвиги, пропускаючи кожну розповідь крізь власне серце.
Події у повісті розгортаються в Тирасполі 1941 року, у тривожний час напередодні та під час окупації. У центрі історії юнак Сергій Цала та школярка Анна Малинська, чиї долі безжально розділяє війна. Він іде на фронт, вона стає санітаркою, обираючи шлях допомоги й самопожертви. Їхня історія – це не лише про кохання, а й про біль, втрати та випробування, які змінюють людину назавжди.
Особливої глибини та привабливості творові надає те, що у героїв є реальні прототипи. Це робить розповідь ще більш живою, проникливою і правдивою. Наприклад, батько головної героїні постає комендантом Тираспольського укріплення, а образ Анни – збірний: ніжний і жіночний, та водночас сильний, мужній і незламний. Вона виступає уособленням тих, хто, попри страх і біль, знаходить у собі сили боротися та захищати свою Батьківщину за будь-яких обставин.
Варто зазначити, що важливу роль у створенні книги відіграла редакційна колегія – члени Спілки журналістів Придністров’я. Голова організації та головний редактор газети «Приднестровье» Олександр Карасьов зізнався:
■ «Щойно побачив і ознайомився з першими нарисами майбутньої повісті, як мене одразу вразили глибина задуму та виразність літературної мови».
Робота над твором тривала близько року. Це був копіткий і натхненний процес: матеріали доповнювалися, а кожне слово ретельно відшліфовувалося, щоб передати всю силу емоцій і правдивість історії. Сучасного звучання виданню додає й оформлення: обкладинка, створена за допомогою новітніх комп’ютерних технологій, підкреслює атмосферу того часу та привертає увагу читача вже з першого погляду.
За словами редактора книги Юрія Зайця, обов’язок сучасників – берегти пам’ять, передавати з покоління в покоління правду про Перемогу, про її героїв, тих, хто віддав своє життя заради майбутнього.
Сама ж назва повісті «Коли серце сильніше війни» глибоко символічна. Вона втілює силу людського серця – всеосяжного, терплячого, здатного кохати попри біль і втрати. Саме воно, сповнене віри й надії, зрештою перемагає всі негаразди, навіть у найтемніші, найважчі часи.
Начальник ТЮІ ім. Кутузова наголосив:
■ «Книга молодої авторки є справжнім атрибутом пам’яті – втіленням слів «Ніхто не забутий, ніщо не забуте». Саме завдяки таким історіям зберігається жива пам’ять про минуле і передається майбутнім поколінням. Бажаю Христині подальшого творчого зростання, нових звершень і успішної служби».
Під час презентації пролунали уривки з повісті, які одразу занурили слухачів в атмосферу твору. Вони дали зрозуміти: книга сповнена глибоких сенсів, емоцій і несподіваних сюжетних поворотів, що тримають у напрузі до останньої сторінки.
Тираж видання склав 70 примірників, частину з них випускниця інституту подарувала рідному навчальному закладу, решта поповнить фонди Придністровського держуніверситету та бібліотек міста.
Попереду у випускниці ТЮІ та інспектора карантинно-екологічного відділу УВС м. Тирасполя Христини нові творчі плани: вона має намір і надалі розвиватися та радувати читачів новими історіями, які не залишатимуть байдужими серця читачів.
Катерина СИДОРЧУК.
Фото автора.