У 1933 році помер Лі Чінг-Юн (або Лі Цзин-Юн) – чоловік, якого називають головним довгожителем людства. Це неофіційна версія. Сам Лі Чінг-Юн стверджував, що з’явився на світ у 1736 році. За іншою інформацією (непрямою – від родичів, знайомих) він народився в 1677 році. Таким чином, цей довгожитель прожив 197 або навіть 256 років, що значно перевищує офіційно зареєстрований рекорд у 122 роки 164 дні француженки Жанни Кальман. Зі свідченням старожила все зрозуміло, а от звідки взялася дата 1677? Ми пропонуємо читачам ознайомитися з загадковою історією життя Лі Чінг-Юна, яку редакція отримала з відкритих джерел.
Дивовижні записи
Ще в 1930 році Ву Чунг-цзе, професор університету міста Ченду (четвертого за кількістю населення міста Китаю), виявив китайські «Імператорські урядові записи» 1827 року, в яких старця Лі Чінг-Юна перші особи країни офіційно вітали зі 150-річчям. Через п’ятдесят років китайська влада знову-таки офіційно привітала його з новою знаменною датою – 200-річчям від дня народження.
У 1928 році одна з головних американських газет «Нью-Йорк Таймс» – вирушив провести власне розслідування. Кореспондент видання вирушав у китайське село, де жив Лі Чінг-Юн, і опитав місцевих жителів, які знали довгожителя. Їхні розповіді не могли не здивувати. Багато довгожителів села стверджували, ніби їхні діди й навіть прадіди знали Чінг-Юна, коли були ще хлопчаками, в той час як він був уже дорослою людиною. Втім «свідченням очевидців», так само, як і кореспондентам ЗМІ, особливо довіряти не можна, але записи Його Імператорської Величності Китаю – це серйозне свідчення.
Біографія довгожителя
Лі Чінг-Юн народився в селі Ци Цзянь Сіань провінції Сичуань. У віці 10 років Лі почав справу, якою займався всі наступні століття – збір, обробка і поширення цілющих трав. Тоді ж він почав вивчати методи, що допомагають досягти довголіття, і, напевно, слідуючи цим системам, харчувався виключно рисом і відваром трав. Крім того, він практикував бойові мистецтва, і його сусіди говорили про нього як про бадьорого і міцного чоловіка.
У 1749 році, коли Лі виповнився 71 рік, він переїхав до міста Кай Сіань, щоб викладати тактику і бойові мистецтва в китайській армії. За словами одного з учнів довгожителя, майстра бойових мистецтв Да Лю, Лі Чінг-Юн вважав секретом свого довголіття щоденне, щире та правильне виконання гімнастики цигун і дотримання дієти, яка продовжує життя – він харчувався рисом і вином, пив відвари з власноруч зібраних трав.
У 1927 році Чінг-Юн на запрошення відвідав генерала китайської армії Ян Сена. Генерал був зачарований свіжістю думки, духовною та фізичною силою довгожителя, незважаючи на його похилий вік. На запитання, як йому вдалося так добре зберегтися, старець відповів, що треба «тримати серце у спокої, сидіти як черепаха, прогулюватися бадьорим як голуб і спати як собака». Єдина фотографія Лі Чінг-Юна була зроблена саме у ставці Ян Сена. Рік по тому старець помер, сказавши близьким: «Я зробив усе, що потрібно було зробити в цьому світі, й тепер пора повернутися додому». Багато з тих, хто бачив його в останні роки, стверджували, що зовнішність довгожителя нічим не відрізнялася від тих, хто був на два століття молодшим.
Після смерті довгожителя
По смерті Лі Чінг-Юна генерал Ян Сен почав збирати об’єктивні докази віку старця і збирав їх у документ під назвою «Факти про 250-річну людину», який згодом був опублікований у китайській і світовій пресі. Одним із доказів у документі опис зовнішності Лі Чінг-Юна: «Зріст Лі сім футів (2,1 метра), у нього гарний зір, жвава хода, довгі нігті (це видно на фотографії) та рум’яний колір обличчя».
Як бачите, біографія довгожителя рясніє білими плямами, але нічого не поробиш – і в наші часи трапляються прогалини в історії, що вже говорити про позаминулі століття. Сьогодні довести, що Лі Чінг-Юн – чоловік, який прожив 256 років, на 100% не зможе ніхто, та все ж таки, як стверджують китайські офіційні джерела інформації, наявні свідчення явно свідчать якщо не про 256 років життя, то про 197 більш-менш точно.
Заповіді головного довгожителя Землі
«Держи серце спокійним, сиди, як черепаха, ходи бадьоро, як голуб, спи як собака…»:
— держи серце спокійним тому, що це особливий метод практики з досягнення стану духу, занурення у «входження у стан спокою»;
— сиди, як черепаха, тому що це відпрацювання пози для тихого сидіння в стані медитації («покійне сидіння» методу «Тихого повернення до єдиного»);
— ходи бадьоро, як голуб, тому що це «Практика внутрішніх стилів ушу»;
— спи як собака, бо це мистецтво володіння зміненими станами свідомості, це «внутрішня робота» людини.
Єлизавета ЮР’ЄВА.