Відтворення в ігровій формі набутих уявлень, вражень, почуттів засобами театрального мистецтва є одним із найбільш ефективних чинників педагогічного впливу на розвиток особистості дитини. Водночас, театралізація виступає як специфічний вид дитячої активності, один із найбільш улюблених видів дитячої творчості.
Потік інформації, розширення людських контактів, розвиток різноманітних форм масової культури, зростання темпів життя призводять до збільшення обсягу знань, необхідних для життя сучасної людини. Отже актуальним для вчителів і вихователів є пошук ефективних методів і прийомів роботи, що сприяли б виявленню творчих здібностей та мовленнєвому розвитку їх вихованців.
Розвиток мовлення і комунікативних навичок
Взаємозв’язок театральної діяльності та мовленнєвого розвитку полягає в тому, що діти мають змогу вправлятися у складанні сценаріїв і сюжетів, вони вчаться вести ігрові діалоги-імпровізації. Під час роботи над виразністю слів персонажів активізується словник дітей, удосконалюється звукова культура мовлення, інтонаційна виразність.
Театрально-мовленнєва діяльність акцентує увагу на мовленнєвому розвитку дошкільників, адже кожен із складників цієї діяльності: сприймання літературних творів засобами театру, театралізована гра, як гра для себе, та інсценування, як підготовлений виступ дітей для глядачів, – має свої завдання. Виконуючи роль, дитина зрозуміло, чітко промовляє текст, оволодіває літературною мовою. У неї покращується діалогічне мовлення, його граматична будова.
Театральне мистецтво – близьке й зрозуміле дітям
На сьогодні одним із продуктивних напрямів роботи з розвитку мовленнєвої активності дошкільників визнано використання театралізованих ігор із творчим та інтелектуальним навантаженням. І це не випадково, адже саме театралізована гра є провідним видом мовленнєвої діяльності в дошкільному віці.
Така робота з дошкільнятами може полягати, наприклад, в організації гри-театралізації, театралізованої діяльності, що сприяє розвитку мовлення, емоційно-вольової сфери, комунікативних навичок і розвитку дитини в цілому.
Театрально-ігрова діяльність дає можливість розвивати творчі здібності кожної дитини, формувати творчу уяву, комунікативні навички. Вплив театралізованої діяльності на психічний розвиток дитини ґрунтується на засвоєнні досвіду народу. Казки і фольклор мають позитивний емоційний вплив на дітей у ранньому та дошкільному віці.
Актуальність такого напрямку роботи полягає в тому, що:
— по-перше, діти мають зразки правильного, красивого, емоційно забарвленого зв’язного мовлення, насиченого влучними образними виразами, фразеологізмами, вживають різні типи зв’язних висловлювань для вираження конкретних ігрових комунікативних ситуацій (міркування, пояснення, відтворення діалогів);
— по-друге, мовлення стає зрозумілішим, виразним, граматично оформленим. У процесі підготовки та показу вистави в дітей розвивається зв’язне мовлення, яке має емоційно забарвлений характер та передбачає широке вживання вербальних та невербальних засобів виразності (адже під час відтворення художньо-мовленнєвих сюжетів діти засвоюють норми мовлення у його найвищому прояві);
— по-третє, це усвідомлення власного «Я» та можливість самовираження особистості. Тут формуються особистісні моральні якості, долаються недоліки; сором’язливим, невпевненим у собі дітям театр допомагає зняти нервове напруження, подолати сумніви щодо себе, повірити у власні сили; невгамовних та неорганізованих, навпаки, навчає витримки.
— по-четверте, це високий рівень естетичного виховання, адже він поєднує в собі вплив музики, танцю, пластики, мовлення, зображувального мистецтва. Позитивно впливає на емоційну сферу дитини, він акумулює життєву мудрість, оптимізм, енергію.
У дошкільній педагогіці для визначення діяльності, що пов’язана з театром, використовують спеціальні терміни: «театральна діяльність», «театрально-ігрова діяльність», «ігри за сюжетами літературних творів», «театрально-мовленнєва діяльність».
Театралізовані ігри – це розігрування в особах певного літературного твору, відтворення за допомогою виражальних засобів (інтонації, жестів, пози, ходи) конкретних образів.
Гра-драматизація – особливий вид ігрової діяльності дітей, який передбачає розігрування в особах літературного твору при збереженні послідовності епізодів. В іграх-драматизаціях дитина, виконуючи роль «артиста», самостійно створює образ за допомогою комплексу засобів вербальної та невербальної виразності.
Види драматизації:
— ігри-імітації образів тварин, людей, літературних персонажів;
— рольові діалоги на основі тексту;
— інсценування творів;
— постановки вистав за одним чи кількома творами;
— ігри-імпровізації з розігрування сюжету (або кількох сюжетів) без попередньої підготовки.
Режисерська гра
«Артистами» є іграшки чи їхні заступники, а дитина, організовуючи діяльність як «сценарист і режисер», управляє «артистами». «Озвучуючи» героїв і коментуючи сюжет, вона використовує різні засоби вербальної виразності. Види режисерських ігор визначаються відповідно до різноманітності театрів, які використовуються в дитячому садку.
Настільні театри
Театр іграшок. У цьому театрі використовуються найрізноманітніші іграшки – фабричні й саморобки, з природного і будь-якого іншого матеріалу.
Театр картинок. Усі картинки – персонажі й декорації потрібно зробити двосторонніми для поворотів.
Стендові театри
Стенд-книжка використовується для ігор типу подорожей, щоб відобразити динаміку, послідовність подій за допомогою ілюстрацій, що змінюють одна одну.
Фланелеграф – картинки показують на екрані. Утримує їхнє зчеплення фланель, якою затягнуті екран і зворотна сторона картинки. Замість фланелі на картинки можна наклеювати також шматочки наждачного паперу. Цей вид ігор дозволяє зобразити масові сцени, наприклад, «переліт птахів».
Магнітний театр. Дітей можна порадувати, здивувати, якщо пристосувати зроблені ними іграшки для магнітного театру. Для цього потрібно смужками паперу прикріпити до нижніх частин конусів і циліндрів шматочки металу. Встановити підставку можна на край столу. Іграшки «ходитимуть» і «бігатимуть».
Тіньовий театр потребує екрану з напівпрозорого паперу, виразно вирізані чорні плоскі персонажі й яскраве джерело світла за ними, завдяки чому персонажі відтіняються на екрані. Театр тіней добре використовувати під час розваг, дозвілля.
Пальчиковий театр – це ігри-розваги, ігри-потіхи, казки, різні інсценівки, які супроводжуються показом ляльок, що одягаються на пальці та діють за персонажа, зображеного на руці.
Ляльковий театр
Для таких вистав характерне вільне поєднання різних типів ляльок, а також різних прийомів і засобів – усе це підпорядковано виявленню специфіки мистецтва. До лялькових театрів відносять такі театри як: театр «Петрушка»; театр маріонеток; бібабо; театр ручних тіней; театр на ложках, на тростинні; театр масок тощо.
Театри з різних матеріалів
Театр повітряних кульок. Наповнена повітрям кулька оздоблюється заготовленими деталями: очима, носом, вухами, бантиками тощо.
Театр коробок. Будь-які коробки однакових чи різних розмірів оздоблюються деталями й з ними розігрується інсценівка.
Театр рукавичок. Лицьова сторона рукавички (готової чи зшитої) формується заготовленими деталями, пришитими до основної тканини. Волосся, вуха, бороду вдало імітують нитки, бахрома.
Існує три напрямки педагогічного керівництва театралізованою діяльністю дошкільнят:
пізнавальний – полягає в розширенні та збагаченні знань дітей про театр, ознайомленні з працею діячів мистецтва, розвитку художньо-естетичного сприймання у процесі перегляду театральних вистав;
ігровий – це відтворення сюжету художнього твору або самостійно складеного сюжету в грі-драматизації чи імпровізаційній грі, виявлення особистісного ставлення до персонажу або вистави в цілому;
сценічний – підготовка та показ вистав глядачам, передача сценічних образів через спеціально організовану підготовчу роботу, що обов’язково включає вправи та репетиції.
Основні вимоги до правильної організації театралізованих ігор є:
- Змістовність і різноманітність тематики.
- Щоденне застосування театралізованих ігор у навчально-виховному процесі.
- Активність дітей на всіх етапах підготовки та проведення ігор.
- Співпраця дітей одне з одним та з дорослими.
Отже, можна створити багато видів театру, але головним залишається фантазія педагога, завдання якого не тільки зацікавити малят театром і театралізованими іграми, а й викликати у них бажання особисто брати участь у створенні яскравих театральних персонажів.
Допоможіть дітям поєднати своє життя з театром. Вони будуть вам вдячні. Крім того, ставлення людини до театру здебільшого залежить від того, чи був у її житті театр і не просто театр, а театр дитинства.
Катерина МЕЛЬНИЧЕНКО.