У світі є безліч різних музеїв. У таких осередках культури відвідувачі немов особисто долучаються до давніх історичних епох і подій, потрапляють в інший часовий вимір. Музеї виховують у людях бажання зберегти для прийдешніх поколінь щонайменшу часточку історії, культури, побуту.
Чи не найяскравішим враженням минулого тижня стало для мене відвідання музею Тираспольської СШ № 5. Щоб навіть поверхово оглянути всі його експонати, знадобиться, принаймні, цілий урок. Мені ж пощастило протягом години спілкуватися з Ігорем Бринзарем – вчителем англійської мови, а за сумісництвом, на громадських засадах – директором унікального закладу, про який ми й розповімо у цій невеличкій замальовці.
Хто з юних хлопчиків та дівчаток знає, що таке телефонна будка-автомат? Мабуть, небагато. Побачити таке чудо техніки можна в шкільному музеї.
А може нинішні школярі смакували газованою водою з великого автомату з написом «Газ-вода»? Ця споруда також знайшла своє місце серед майже 570 експонатів. Викликають захоплення ретельно збережені патефон і ріг шерстистого носорога, знайдений під с. Суклея, якому понад 2 тисячі років, німецька каска та протигаз періоду Першої світової війни, перший радянський комп’ютер і друкарська машинка, військова зброя різних періодів часу, дитячі сандалики та скульптура Володі Ульянова на повний зріст. Ігор Бринзар розповів, що музей зберігає каски, біноклі, запальнички, кулеметний диск та гільзи зенітних снарядів, а також монети та купюри царської епохи та епохи комунізму…
Щоб зацікавити школярів вивченням історії «давно минулих літ», при музеї створено гурток музеєзнавства. Дванадцять учнів 5 – 10 класів відвідують заняття, вивчають експонати, ведуть пошуково-дослідницьку роботу, заглиблюються в минуле, щоб потім розповідати своїм одноліткам цікаві історії. Вони вже самостійно ведуть екскурсії, впевнено володіють матеріалом.
У травні 2013 року саме до дня Перемоги музей відчинив свої двері. Меценат, який не побажав називати своє ім’я, зібравши за роки чимало цікавих речей, вирішив подарувати їх школярам. Завдяки благодійній допомозі депутата Верховної Ради ПМР Вадима Левицького, були змонтовані вітрини, шафи, полиці, куди почали складати перші експонати. Це були предмети періоду Російської імперії, Робітничо-Селянської Червоної Армії, нацистської Німеччини, періоду Великої Вітчизняної війни.
Крім усього, відвідувачі можуть побачити й дерев’яну рахівницю, якою користувалися в радянські часи, до створення арифмометра, який прийшов їм на зміну. Тепер це вже диво, а колись – незмінний атрибут математиків та бухгалтерів.
Директор школи Жанна Дятко показує вітрину, присвячену безпосередньо школі, її будівництву, становленню, першим випускникам. Школа № 5 – наймолодша з усіх навчальних закладів міста, почала діяти з 1985 року. Серед тих, хто свого часу тут навчався – Микола Димченко,придністровський культуролог, краєзнавець і публіцист, громадський діяч; Олександр Дяченко – олімпійський чемпіон з греблі.
Двері музею завжди відчинені для відвідувачів, звичайно, за попередньою домовленістю. Після ознайомлення з експозицією, люди не залишаються байдужими, поспішають поділитися власними речами, які згодом стають експонатами, надбанням сотень людей.
Про музей знають в інших школах, сюди приходять, звідси починається патріотичне виховання підростаючого покоління. Тут гостям завжди раді.
Юлія ПОНОМАРЕНКО.