Різдвяне диво для Василька

Наближається найособливіша ніч у всьому світі… Різдвяна. От вже й ялинки в домівках прикрашені різнокольоровими кульками, зелені гілочки вдягнуті в яскраві, сяючі гірлянди, а шишечки, немов зелені вогники, визирають з-під іграшок то тут, то там. Морозець тріщить, аж кашляє. Вітер холодний завиває, свистить, безжально снігами дороги закидає. Як тільки дихне, так відразу й підкине білу ковдру аж до самісіньких хмар, потім трохи зглянеться, видихне, й сніжок знову на землю відпустить.

Уже геть стемніло. Дідухи гордо стоять на покуттях, оберігаючи ввірені їм домівки. На столах лежать сіно, зерно та часник. Різдвяна кутя так і вабить з печей своїм ароматом, ніби спонукає першу зірочку якомога швидше засяяти в небі. Дітлахи з батьками з церков повертаються, по домівках своїх поспішають. Сьогодні не тільки маленькі, а й навіть дорослі чекають на диво. Всі вірять, що їхні найзаповітніші мрії обов’язково здійсняться. Усі… крім одного хлопчика.

Не чекав на різдвяне диво лише наш маленький сусід Василько. Знав хлопчина, що його найважливіша мрія навіть цієї найособливішої ночі не здійсниться. Тому і йшов додому з церкви, понуривши голову.

Більш за все на світі хотів Василько побачити свого татуся. Та батько хлопчика в цей час боронив рідну землю від ворогів. Отож хлопчина не сподівався, що татусь на свято приїде додому.

Та й дарма! Адже вірити в різдвяні дива має кожен! На те і свято, щоб навіть нездійсненні мрії могли звершитися.

Не встиг хлопчина додому зайти, як почув за своєю спиною:

– Сину! Синочку мій! – покликав його батько, і перш ніж Василько встиг зрозуміти, що перед ним стоїть його тато, увесь в нагородах та відзнаках, як він міцно обійняв Василька.

– Ти приїхав?! – закричав, отямившись, Василько. – Здійснилося! – і він розповів, як навіть в листі до Святого Миколая написав, що в цьому році не хоче жодного подарунка, тільки б його татусь на Різдво був удома!

Батько хлопчика не міг надовго залишатися з родиною, адже на кордоні на нього та всіх іншіх воїнів чекали важливі завдання, охорона неньки-батьківщини. Все ж у Різдвяну ніч Васильків тато був удома, разом зі своєю сім’єю.

 Інга   КВІТКА.