Вітаючи воїнів, ветеранів і всіх придністровців із Днем захисника Вітчизни, Вадим Красносельський нагадав, що це свято віддавна називають всенародним. Воно символізує нерозривний зв’язок часу, спадкоємність поколінь захисників Вітчизни, які присвятили своє життя ратній справі, стали гідними продовжувачами доблесних традицій своїх дідів і батьків.
«Сучасне покоління захисників Придністров’я пишається героїчними сторінками історії російського і придністровського воїнства, виховується на прикладах високого патріотизму, надійно захищаючи придністровський народ, суверенітет і незалежність ПМР», – продовжив Президент.
Мешканці села Гиска, що поблизу Бендер, ревно зберігають пам’ять своїх земляків. На знак пошани до їхніх подвигів під час Великої Вітчизняної війни у 1965 році вони звели пам’ятник Невідомому солдату.
Поруч із ним – вісім гранітних плит, на семи з яких викарбувані імена односельчан, що загинули на фронтах, а також тих, хто визволяв село від фашистів. Окрема гранітна плита присвячена загиблим захисникам Придністров’я у війні 1992 року.
І пам’ятник, і гранітні плити розташовані на території сільського парку «Перемога». Увесь цей комплекс звели до 20-річчя Великої Перемоги. «Планування та розбивку ділянки для посадки дерев у парку здійснив учитель креслення П. Я. Кривицький разом з піонерами та комсомольцями. Діти збирали інформацію: хто з односельців пішов на фронт, хто повернувся, а хто загинув, де загинули та поховані. Усі ці дані збирали для кімнати Бойової слави, яка нині стала музеєм. Там зосереджено досить багато інформації: спогади про всіх, хто визволяв наш край, – фронтовики залишали свої дані. Є цілі папки, анкети: хто де народився, де воював», – зазначила керівник гуртка «Активісти шкільного музею» Світлана Бакуменко.
Учні сільської школи відразу взяли шефство над парком і відповідали за його догляд, за порядок біля пам’ятника. До речі, гарна традиція зберігається і до нині: школярі досі прибирають у парку, організовують суботники.
Село Гиска було звільнене від фашистських загарбників у ході Яссько-Кишинівської операції. Тоді перемога за висоту 150.0 дісталася дорогою ціною – бої за визволення Бендер, сіл Хаджимус і Гиска, тривали близько 4,5 місяців. Свої голови склали тисячі солдатів. Щороку жителі села приходять у парк «Перемога», щоб покласти квіти до пам’ятника Невідомому солдату.
Як зазначають фахівці, боїв безпосередньо на території Гиски не було. Однак, історія пам’ятного знаку в селі має свою трагічну історію. Чому монумент має назву Невідомого солдата? Уся справа в тому, що біля його підніжжя були перепоховані останки невідомого солдата. «На околиці села, в городі Костянтина Іванченка був похований солдат, його ім’я невідоме. Знайшли убитого рудоволосого хлопця. За одними джерелами, у нього були документи, навіть вдалося з’ясувати, що це був розвідник. Інші зазначають, що при ньому не було ніяких документів. У селі серед односельчан досі тривають дискусії з цього приводу. У підсумку, солдата, який загинув, поховали, а коли встановили пам’ятник на честь 20-річчя Перемоги, то останки перепоховали в парку «Перемога», – розповіла Світлана Григорівна. – Дві онучки його приїжджали в минулому році, за описами вони впізнали в ньому свого дідуся, він розвідником був. Без документів, його знайшли присипаним землею і поховали. Місцеві жителі, хто брав участь у похованні, розповіли, що збереглися шкарпетки вовняні. Внучки розраховували звернутися кудись, щоб перепоховати свого дідуся. Обидві вони зі Слободзейського району, але не знаю, з якого села».
«Цікаво, що вік солдата (на момент загибелі) був десь років 48», – приєдналася до розмови зі Світланою Григорівною ще одна жителька села. Вона часто гуляє в цьому парку і, судячи з розмови, здається, що пенсіонерка знає про історію звільнення Гиски практично все. До речі, в селі немає байдужих людей до найбільш масштабної трагедії ХХ століття, якою була та війна.
Як уже згадувалося вище, село Гиску фашисти здали без бою. Солдати, які звільняли цей край в ході Яссько-Кишинівської операції, іноді приїжджали до села, до того самого пам’ятника в парку «Перемога». «На 45-річчя Великої Перемоги приїхало 60 чоловік, на 50-річчя – вже менше, а до 60-річчя лише четверо людей, на сьогодні зв’язку немає ні з ким», – сумно зазначила Світлана Григорівна.
Упродовж багатьох років у селі були люди, які розшукували інформацію про героїв-визволителів. Наприклад, Надія Тимофіївна Туркулець організовувала зустрічі солдат-визволителів села Гиска. «Вона зберігала всю інформацію, відповідала на листи, виконала величезну роботу. Наш радгосп був мільйонером, у селі була своя газета «Економіст», от у її архівних даних можна знайти багато відомостей про те, як приїжджали ці солдати, влаштовували свята, концерти, їздили в Хаджимус. Збереглося навіть листування з мамою і сестрою Миколи Курила. Це сержант, який здійснив подвиг у ході Яссько-Кишинівської операції на Суворовській горі – закрив своїм тілом амбразуру ворожого дзоту. Листи зберігалися в Хаджимусі, там був чудовий музей, але в 1992 році все було розтоптане, спалене. Коли я їздила туди, щоб знайти якісь відомості, побачила, що залишилися лише етнографічні матеріали, а все, що було пов’язане з Великою Вітчизняною війною – знищене», – з сумом розповіла активістка.
Шість років тому пам’ятник Невідомому солдату відреставрували. Завдяки Андрію Борисовичу Іванову була проведена величезна робота. З яскравого біло-червоного монумент перетворився на більш суворий і стриманий, а п’ятикутна зірка зі старого пам’ятника все ж залишилася.
У селі трепетно шанують пам’ять своїх героїв. Селяни й нині продовжують пошукову роботу, для них це данина поваги тим, хто загинув під час війни, працював у тилу, наближав Велику Перемогу.
За матеріалами керівника гуртка «Активісти шкільного музею» Світлани Бакуменко
статтю підготувала Марія КРАВЕЦЬ.
Фото з вiдкритих джерел.