Усе геніальне просто і завжди лежить на поверхні. Створив Бог Адама, а з ребра його створив Єву, так з’явилася перша на Землі сім’я. Саме в родині почала людина розуміти, як правильно вчинити та куди їй рухатися, почала усвідомлювати, що таке добре, що таке погано. З родини почався реальний прогрес людства.
І тепер, у пору небаченого розквіту ЛГБТ *, я переконаний, що людство розвиватиметься тільки в тому випадку, якщо його опорою залишаться жінка і чоловік. Як би ми не хотіли зробити в нашому божевільному житті щось надсучасне, небувале, грандіозне, та без єдності, утвореної саме чоловіком і жінкою, все це буде неможливо, тому що людство просто припинить існування. І в цій єдності, в родині, повинен панувати порядок, щоб не повторювати нам помилки наших предків, помилки історії.
Поняття «сім’я» у багатьох асоціюється з будинком. Його «фундамент» закладається на любові та вірності подружжя, «стіни» – на їхній відповідальності, надійності й терпінні. «Вікна» – це діти, й чудово, коли цих вікон багато. Тоді в ньому багато світла, тепла, радості й життя. Звичайно, нелегко побудувати будинок, тим більше – міцну, надійну сім’ю, але це так важливо як для дорослих, так і дітей.
Нинішня наша розповідь про велику, але не тільки цим незвичну сім’ю Олексія та Світлани Осташенко, яку по праву можна назвати міцною, надійною та люблячою.
Щасливий шкільний роман
Олексій і Світлана народилися і виросли в одній країні – Радянському Союзі: він в українському селі Градениці, вона – в селі Незавертайлівка гостинної Молдавії. Іноземцями вони стали одне для одного через півтора десятка років. А познайомилося майбутнє подружжя в Дністровській середній школі, куди Альоша прийшов учитися в дев’ятий клас і де вже навчалася восьмикласниця Свєта. Взаємна симпатія виникла відразу ж, а через півроку виявилося, що жити одне без одного вони вже не можуть.
І привід для перевірки почуттів на міцність якраз незабаром з’явився – в 1992 році. Щоправда, привід чорний, жорстокий – агресія Молдови проти Придністров’я, що проголосило незалежність. Батько Світлани відразу ж вирішив відправити сім’ю куди подалі від кривавих подій. Але куди? Родичів у них у близьких краях не було, а їхати «на авось» було боязно. Тут і настав зоряний час Олексія: він переконав своїх батьків на час бойових дій прихистити незавертайлівських сусідів.
Незабаром Світлана з молодшою сестричкою та матір’ю переїхала в Градениці. Там і пережили «спекотне» літо 92-го. А головне – зблизилися із сім’єю Осташенків.
Восени 1993 року Олексій був призваний в українську армію. А вже через 2 роки, наприкінці 95-го, і в Незавертайлівці, й у Градениці народилася нова молода сім’я – Осташенко. Жити перші роки, поки самі не побудують свій дім, вирішили у батьків Олексія – у них умови кращі.
Ось уже 17 років вони поруч, і анітрохи не шкодують про те, що стали жити разом, даруючи одне одному тепло і ніжність. Просторий теплий будинок, в якому живуть Світлана та Олексій з 2001 року, подружжя побудувало самостійно. І все тут у них зроблено по-простому, з любов’ю та ґрунтовно.
Діти – найцінніший ресурс сім’ї
Хтось вважає, що діти – це тягар, вони заважають батькам жити для себе. А от сім’я Осташенко зовсім іншої думки. Діти для них – таке щастя, що й словами не описати. «Народження дитини –це боже послання, що він ще не розчарувався в людях», – вважають вони. Олексій, наприклад, сам виріс у великій родині. Що стосується Світлани, то вона, ще будучи школяркою, говорила своїм подругам: «У мене буде п’ятеро дітей!» Так все і склалося. Первісток Олександр нині закінчує національний університет «Одеська морська академія». Катерина –друга, вийшла заміж і залишилася в рідному селі. Уже свого первістка має. Микита, третій, виїхав на заробітки в Польщу. А от для Михайла цей рік –особливий, він закінчує школу.
У 2008 році в родині Осташенко народилася дочка Маша. Чекали її всі з нетерпінням, особливо Катя, адже їй теж дуже хотілося мати сестричку. Катерина і тепер із задоволенням «няньчиться» з сестрою-школяркою. Причому, любить її не лише вона, брати молодшу сестру теж обожнюють.
П’ять років тому на районній конференції Світлана Сергіївна була відзначена Листом подяки глави держадміністрації Роздільнянського району – за великий особистий внесок у зміцнення інституту багатодітної сім’ї, виховання п’ятьох дітей та активну участь у суспільному житті земляків.
У господині будинку вже понад 20 років трудовий день розписаний по хвилинах, але вона встигає переробити всі домашні справи, приготувати смачний обід або вечерю, та ще й рукоділлям зайнятися. Добре, що її мати живе неподалік, допомагає по господарству і з молодшими внуками вже не возиться, а водиться. «Так і має бути, – мудро розмірковує Олексій, – одне покоління садить дерева, а інше насолоджується тінню».
З чого починається сім’я?
«Навіщо скарб, коли в сім’ї лад», – кажуть у народі. У своєму господарстві Осташенки завжди все роблять спільно, кому що під силу. Сучасна сільська сім’я в цьому сенсі нічим не змінилася і не відрізняється від сім’ї, що жила кілька поколінь назад: тут кожен допомагає одне одному, і це запорука їхніх мирних і міцних взаємин.
Кожна сім’я – це своєрідний світ, в якому панують свої норми та традиції, є свої цінності. Не матеріальні, а духовні. Всі члени цієї родини гарячі прихильники спільного відпочинку люблять поїздки на природу, всі дні народження та календарні свята вони відзначають разом. Олексій – пристрасний мисливець і рибалка. Своїм трьом синам передав цю любов: у сімейному альбомі є багато фотографій їхніх вдалих трофеїв та уловів. Крім городу й живності, у них плюс до всього є пасіка.
Що ще приваблює перехожих, які проходять повз будинок наших героїв? Краса! З весни до пізньої осені будинок потопає у квітах! Та й порядок, наведений навколо, радує око не тільки господарів, але й односельчан. А ще, треба сказати, вони часто їздять у гості до своїх придністровських батьків, родичів і друзів, які й живуть недалеко – за лиманом. Вірніше, їздили, до COVID-19. Та, я впевнений, закінчиться ця катавасія з коронавірусом –і все буде так, як було раніше.
Читачі, зауважте, я показав вам найпростішу сільську сім’ю, яка нічим не відрізняється від сотень інших, не здійснювала якихось подвигів або видатних вчинків. Та все ж сім’ю неповторну, бо зберігає свою унікальність, яка полягає в тому, що, всупереч катаклізмам історії, вона залишається одним із каналів кровного зв’язку між Придністров’ям і Україною, пуповиною, що поєднує матір з дитиною. Всі Осташенки так і сказали мені: «У нас дві Батьківщини – Україна та Придністров’я. Обидві дають нам свої сили, й без будь-якої з них ми прожити не зможемо».
На розхоже запитання «З чого починається Батьківщина?» в народі є й розхожа відповідь. «Батьківщина починається з сім’ї», – говорить більшість наших співгромадян, узагальнюючи образи та емоції знаменитої пісні. Я ще й додав би: а сім’я починається з Батьківщини.
Приклад сім’ї Осташенко – кращий тому доказ.
Олександр ПЕТРЕНКО.
Фото сім’ї Осташенко
* ЛГБТ — лесбійки, геї, бісексуали, трансгендери.