Дорога смерті…

У Бендерах вшанували пам’ять захисників, які загинули в ніч з 22 на 23 червня 1992 року. Тоді через фатальну випадковість на вулиці Паніна колона з 35 машин потрапила під обстріл, її прийняли за супротивника і відкрили шквальний вогонь. На місці загинуло 48 осіб, більше сотні були поранені, згодом від поранень померли ще 25 захисників. Щороку до меморіального знаку бендерчани покладають квіти.

Трагічна помилка чи фатальна випадковість – як таке могло статися? Все відбувалося на вулиці Паніна, недалеко від Бендерської фортеці в ніч на 23 червня. Автомобільна колона з 35 автомобілів, в яких перебувало кілька сотень чоловік, потрапила під обстріл. Її прийняли за супротивника і відкрили шквальний вогонь. Гвардієць Віталій Фірсов ту ніч пам’ятає в деталях і досі. Він рухався в колоні в головній машині, попереду була важка техніка, як раптом над головами пролетіло шість трасерів – обстріл відбувався з трьох сторін: з валу фортеці, з боку хімбату і з моста. «Ми все місто пройшли тихо. Звісно, колона рухалася з вимкненими фарами, без вогнів, дотримуючись режиму безпеки. Коли перетнули міст через залізницю і вийшли до фортеці, то вже розслабилися, бо тут всі свої й нічого статися не може. Половина особового складу, в тому числі й я, вже піднялася з бортів вантажних машин. Ми дивилися вперед, розглядалися на всі боки, й тут раптом сталося те, що сталося – колона потрапила під перехресний обстріл. У тому і полягає весь тягар і жах війни – не узгодженість певних дій. Тут загинули наші бойові товариші. Було дуже багато поранених і тих, хто помер після поранень. Та ми кожного пам’ятаємо і вшановуємо», – розповів захисник Придністров’я Віталій Фірсов.

Гвардієць згадує, що було дві хвилі обстрілу. Люди намагалися сховатися, хто як міг, захиститися будь-яким способом: хто залягав на дно машин у кузові, хто відповзав до траншеї в бік рову фортеці, а хтось намагався навіть відстрілюватися. «Усвідомлення прийшло потім, коли вже почали носити поранених. Зрозуміли, що нас обстріляли свої ж. Тут були міліціонери, ополченці, козаки, що сказали: «Надійшла інформація, що йде колона техніки». А потім ми дізналися, що була команда вийти з оточення з гвардії в пішому порядку, а ми вийшли на техніці. Можливо, підвело те, що попереду рухалася інженерна техніка: станина танка (за звуком начебто танк їде) і два БТРи трофейних, які були взяті 19 червня, в перші дні війни. Добре, що на цих БТРах були прожектори. Ними висвітлили прапор, показали, що це придністровський прапор, що це свої виходять. Після цього вогонь припинили», – пригадав Віталій Фірсов. Тієї трагічної ночі він був також поранений осколком у спину. Каже, що йому дуже пощастило.

Жахливі події тієї ночі Віталій Фірсов згадує навіть мимоволі, коли кожного разу їде вулицею Паніна. Біль не вщухає в серці крізь роки. У пам’ятний день та сама траса встелена червоними пелюстками троянд – підсумок фатальної випадковості: 48 загиблих, ще 120 людей було поранено, 25 – пізніше померли в госпіталі.

«23 червня – ще одна скорботна дата Бендерської трагедії. 29 років тому на цьому місці за трагічним збігом обставин загинуло близько півсотні наших захисників, багато хто отримав поранення. Щороку мешканці міста приходять сюди, щоб вшанувати пам’ять полеглих бійців хвилиною мовчання. Ми пам’ятаємо, як вулицями їздили БТРи, лунали автоматні черги, завойовники руйнували й грабували будинки. Городяни стали на захист кожного підприємства і стратегічно важливого об’єкта.

Ми зберегли в пам’яті розстріл будівлі Міськвиконкому, яку героїчно обороняли козаки, міліціонери, ополченці та депутати. Пам’ятаємо про сотні жертв мирного населення, серед яких були й діти. Бендерська трагедія назавжди залишиться в пам’яті городян», – зазначив глава держадміністрації Бендер Роман Іванченко.

Традиційно 23 червня в Бендерах біля меморіального знаку на вулиці Паніна вшановують пам’ять обстріляних гвардійців. Щороку на місце трагедії приходять родичі та друзі загиблих, товариші по службі, керівництво і жителі міста, щоб віддати данину пам’яті полеглим: і нині відслужили заупокійну службу за загиблими та поклали квіти до підніжжя пам’ятника.

Марія   КРАВЕЦЬ.

Фото IA «Новости Приднестровья».