Я йшла укутаним у передсвітанкові сутінки містечком, яке ще не прокинулося, і намагалася уявити його 80 років тому, коли кам’янчани разом із мільйонами громадян величезної країни Рад дізналися, що звичне мирне життя закінчилося: зруйноване війною, якої не бувало в історії людства. З величезною кількістю втягнутих у неї країн і людей. Iз порушенням хай жорстоких, але правил і законів ведення війни. З незліченними руйнуваннями, втратами та жертвами…
Я думала про своїх бабусь, які пережили безправ’я та лихоліття довгої фашистської окупації. Про дідусів, які щодня ризикували собою на фронтах. Станься хоч з одним із них найстрашніше – не було б мене…
Впевнена, що думки та почуття кожного, хто йшов о четвертій годині з квітами та поминальними свічками до меморіалів, були співзвучні моїм. Адже всіх нас вели пам’ять і скорбота.
Про трагічний день 22 червня 1941 року, коли Німеччина, що підім’яла під себе майже всю Європу, без оголошення війни напала на Радянський Союз, про безприкладний подвиг фронтовиків і трудівників тилу, що зуміли дати відсіч ворогові, вигнати його зі своєї країни, звільнити окуповані фашистами держави та підняти над рейхстагом Прапор Перемоги, говорили на траурному мітингу глава Кам’янської держадміністрації Володимир Бичков і військовий комісар району Роман Васильєв.
Біля підніжжя пам’ятника воїнові-визволителеві, навколо меморіальних плит з іменами полеглих у роки Великої Вітчизняної війни кам’янчан спалахнули десятки свічок – символів скорботи за загиблими у боях солдатами, замученими у концтаборах, померлими від голоду і знущань. Немов зірки (що за легендою падають з небес, коли обриваються людські життя), вони не покотилися за горизонт, а досягли землі…
Дві найважливіші для нашої історії дати – день початку та закінчення Великої Вітчизняної – зв’язав ниткою пам’яті медіапроект «Ми про війну віршами говоримо», організований активістами молодіжного крила Кам’янського територіального відділення Загальнопридністровського народного форуму (ЗНФ). У травні всі бажаючі могли опублікувати в соціальних мережах відео з виконанням творів, присвячених Великій Вітчизняній. А у червні було підбито підсумки конкурсу.
«У медіапроекті взяли участь 23 жителі Кам’янщини віком до 17 років. Вони виконували пісні й читали вірші про війну та Перемогу, про подвиги та людей, що їх здійснили. Саме такі твори, в яких учасники й очевидці Великої Вітчизняної діляться особистими спогадами, а нащадки фронтовиків оспівують героїзм і мужність дідів та прадідів, допомагають підліткам усвідомити, що таке патріотизм, як проявляється справжня любов до Батьківщини, – відзначила керівник молодіжного крила ЗНФ Анастасія Гнатишена. – Конкурс показав, що тема Великої Вітчизняної війни близька та зрозуміла дітям ХХІ століття. Військово-патріотичні твори надихають їх на творчий пошук таких форм подачі матеріалу, які знаходять відгук у кожному серці. Тому журі прийняло рішення нагородити дипломами та сувенірами всіх учасників медіапроекту».
Церемонія нагородження відбулася в знаковому місці – у сквері Героїв. Тут, біля барельєфного портрета Івана Коваля, що відзначився під час форсування Дніпра восени 1943 року, отримав першу в житті нагороду і найменший учасник медіапроекту. Трирічний Дмитрик Горох іще не усвідомлює того, що є правнуком Героя Радянського Союзу. Проте сім’я, яка три покоління свято зберігає пам’ять про життя і подвиг артилериста Коваля, обов’язково передасть нащадкові фронтовика символічну естафету гордості та історичної правди.
Ніна ПАНАЇДА.