ВІД «ДНЕСТРОВСКОГО КРАЯ» ДО «ДНЕСТРОВСКОЙ ПРАВДЫ»
Часто в Тирасполі можна почути: «Днестровская правда» – наша перша газета. Висловлюючись делікатно, це не зовсім коректна думка. Перша тираспольська газета з’явилася ще в 1906 році, а називалася вона «Тираспольская жизнь». Її засновником був журналіст Іона Зелікович, який дістав дозвіл генерал-губернатора на видання в Тирасполі міської газети. Місцева скарбниця фінансувати її відмовилася. Видавець звернувся до власника Тираспольської друкарні з проханням стати його компаньйоном. 24 жовтня 1906 року той погодився.
Метою видання було інформування читачів про те, що відбувається в місті та Херсонській губернії. Рівно через тиждень, 1 листопада, вулицями Тирасполя бігали спритні хлопчаки й вигукували: «Перша міська газета «Тираспольская жизнь». Буквально за кілька годин весь тираж був розпроданий, а тираспольчани були надзвичайно збуджені. Газету читали всі й усюди, навіть не тільки в Тирасполі, а ще в Бендерах і Кишиневі. У колективі редакції працювало понад десять кореспондентів, зокрема з-за кордону – з Лондона, Парижа і Берліна.
Щоправда, коштувало видання дуже дорого. Передплата на два місяці з пересиланням та доставкою додому становила 1 руб. 60 коп. У перерахунку на сучасні гроші це становило понад 300 руб. ПМР. Тому посидіти з газетою за сніданком було великою розкішшю. Та всупереч цьому між «отцями міста», що належали до кадетської й октябристської партій, які боролися за владу в Тирасполі, розгорнулася справжня боротьба за цей друкований орган.
Опинившись між двох вогнів і не знаючи, що далі робити, видавець Іона Зелікович вирішив відмовитися «від справи». Так наша перша міська газета припинила своє існування після виходу трьох номерів. У Санкт-Петербурзі в бібліотеці ім. М. Салтикова-Щедріна досі зберігаються 18 примірників «Тираспольской жизни».
Ось що розповів нам про це видання професор кафедри журналістики ПДУ ім. Т. Г. Шевченка Сергій Олєйников: «Звичайно, слід віддати належне тому, який це був час. То був передреволюційний період нашої історії, коли суспільне життя вирувало, коли була маса політичних рухів, партій, кожна з яких намагалася мати свою газету. І, власне кажучи, у всій цій плутанині необхідна була міська газета, яка була б строго аполітичною, громадською, яка могла б об’єктивно висвітлювати життя краю й висловлювати думку всіх тираспольчан».
На зміну «Тираспольской жизни» в 1913 році прийшли знамениті «Днестровский край» і «Тираспольский листок». Відбиття в цих газетах реального повсякденного життя городян от уже 108 років є справжнім подарунком для істориків і краєзнавців. У 1914 році припинив своє існування «Тираспольский листок». Останній випуск «Днестровского края» побачив світ через три роки – в 1917-му. 80 років на службі у городян Однак «всерйоз і надовго» міська газета прийшла до тираспольчан на другий день Великої Вітчизняної війни – 23 червня 1941 року. Праматір «Днестровской правды» тоді називалася «Красное знамя». З огляду на надзвичайні обставини, перший і всі наступні номери, що вийшли до окупації Тирасполя фашистськими загарбниками, були так чи інакше присвячені військовій тематиці. Газета закликала народ стати на захист своєї Батьківщини, битися з лютим ворогом скільки є сили. Вона знайомила городян з останніми новинами з полів битв, вселяла в людей упевненість у правоті радянського народу та його звитяжній місії.
Перервану війною діяльність «Днестровка» відновила в 1947 році. У перші повоєнні роки вона, як і раніше, в дусі часу називалася «Красное знамя» та мала статус як міської, так і районної газети. Її назва багато разів змінювалася – «Знамя победы», «Сталинский путь», «Ленинское знамя» і, нарешті, «Днестровская правда». Цю назву тираспольська газета дістала 1 квітня 1963 року. На її сторінках друкувалися матеріали про будівництво найвідоміших підприємств міста, про кращих тираспольчан, про значущі події в економічному, соціальному, освітньому, культурному, спортивному житті Тирасполя, які вже стали частиною нашої історії. «Днестровская правда» взяла на себе роль літописця міста і прилеглого району.
Можна впевнено стверджувати, що ця газета не тільки свідок і літописець, а й учасник багатьох історичних подій, що трапилися в Тирасполі та Придністров’ї. Коли в Радянському Союзі почалися радикальні зміни, що призвели до розпаду наддержави, вибуху націоналістичних настроїв у суспільстві й, у підсумку, до проголошення Придністровської Молдавської Республіки, «Днестровская правда» першою зі «старих радянських» газет перейшла під юрисдикцію ПМР і стала тоді головним масовим друкованим виданням молодої республіки. Газета активно включилася в боротьбу за визнання ПМР, доносила правдиву інформацію про події в Придністров’ї до масового читача не тільки в республіці, але і в близькому та далекому зарубіжжі.
Члени редакції «Днестровки» брали участь у підтримці гагаузів у жовтні 1990 року під час оточення Гагаузії молдовськими націоналістами. Вони докладно висвітлювали ці події. Під час Бендерської трагедії газета надала частину своїх сторінок Бендерській газеті «Новое время», яка не мала можливості виходити у фронтовому місті. Саме «Днестровская правда» стала прабатьком нинішньої газети «Адевэрул Нистрян». Під цією назвою «Днестровская правда» виходила молдавською мовою ще з 70-х років минулого століття.
У складний період початку жорсткого карантину, введеного у зв’язку з пандемією COVID-19, «Днестровка» випустила у світ 10-тисячним тиражем безплатний для тираспольчан інформаційний листок, у якому титульна сторінка була присвячена основним правилам поведінки та запобіжним заходам під час пандемії, а зворотна була надана столичним підприємствам, які могли на той час запропонувати необхідні городянам товари та послуги дистанційно і здійснити їх постачання.
Архів газети, що сформувався за 80 років, в історичній перспективі являє собою унікальне зібрання матеріалів, докладний літопис життєдіяльності міста, невичерпне джерело інформації для істориків і краєзнавців, основу для майбутніх дослідницьких робіт з історії Тирасполя і Придністров’я. Цей самий літопис «Днестровка» активно продовжує вести й у наші дні.
Трудова книжка видання
Усього за 80 років життя «Днестровской правды» до читачів надійшло понад 12,5 тисячі номерів газети. У СРСР проводилися з’їзди КПРС, виконувалися п’ятирічні плани, змінювалися політичні лідери, коректувався політичний курс, а газета, як і раніше, радувала серця й душі тираспольчан. Скільки людей прочитали її за цей час? Не злічити! «Днестровка» давно вже стала другом і порадником для багатьох тираспольських сімей. На її сторінках відображені долі десятків тисяч земляків – людей різних поколінь, різних професій, інтересів і темпераментів.
«Усі ці 12,5 тисячі номерів газети, випущених журналістами та співробітниками «Днестровской правды» за 80 років, – це своєрідна «Трудова книжка» редакційного колективу, – пише Віра Бондарєва, одна з останніх головних редакторів видання. – У ній є і подяки, й зауваження, рідше, але зустрічаються і догани, які часом виносять її найвибагливіші читачі. Та колектив редакції завжди намагається «тримати марку» столичної газети. Загалом, кажучи по справедливості, колектив «Днестровки» заслуговує не тільки на критику, але і на похвалу».
Не можна не пом’янути найдобрішими словами всіх головних редакторів цієї унікальної газети. Хочу згадати поіменно тих, з ким я був знайомий і не знайомий особисто: Іван Занделов, Віра Сутягіна, Олексій Печул, Тетяна Руденко, а також тих, з ким я знайомий особисто і сьогодні: Віра Бондарєва, Дмитро Матвєєв.
Як провідне видання регіону «Днестровская правда» стала кузнею кадрів для всіх друкованих видань сучасного Придністров’я. У ній навчалися азам професії, а потім і самі виступали як наставники такі відомі придністровські журналісти, як Дмитро Лемберг, Віра Сутягіна, Олексій Печул, Олена Єрмакова, Володимир Маслєнников, Микола Тимофєєв, Анатолій Дрожжин, Володимир Полушин, Юлій Феч, Роман Кожухаров, Наталія Герасименко, Сергій Мельниченко, фотографи Лемар Корзилов, Валерій Кругликов і багато-багато інших.
На сторінках видання регулярно публікували свої статті відомі патріоти республіки: Борис Лучик, Олександр Сайдаков, Андрій Манойлов, Петро Заложков, Анна Волкова, Володимир Боднар, Олександр Караман. Частими гостями на сторінках газети були Ігор Смирнов, Григорій Маракуца, Олександр Лебедь.
На сьогодні газета, як і вся царина друкованих ЗМІ, переживає непростий час, та, як і раніше, залишається популярною у читачів старшого і молодого поколінь. У виданні можна знайти таку інформацію про події та проблеми столиці, яка далеко не завжди детально висвітлюється державними ЗМІ. Звичайно ж, газета не залишає поза увагою й центральні теми державної та міжнародної політики: переговорного процесу, російсько-придністровського співробітництва, галузі промисловості та послуг, освіти й культури. В середньому за рік на її сторінках читачам пропонується понад 1 500 інформаційних повідомлень, заміток, статей, нарисів.
Крім того, газета викликає інтерес і у представників сучасного бізнесу, для яких важлива інформація, що регламентує правила здійснення тієї чи іншої комерційної діяльності на місцевому рівні, запити міста на виконання муніципальних замовлень, реклама та ділові оголошення.
Взаємодіє «Днестровка» і з громадськістю. Наприклад, до 75-ї річниці Великої Перемоги вона разом з комерційними підприємствами міста провела благодійну акцію «Передплати ветерану газету»: всі учасники війни та ветерани столиці ПМР отримали в подарунок від різних комерційних структур безплатну передплату. Крім того, в ній регулярно публікуються матеріали про бойовий шлях тираспольських ветеранів.
Активне співробітництво редакція здійснює з Радою ветеранів війни та праці Тирасполя, зокрема з його керівником Володимиром Лебедєвим, який є автором низки статей про діяльність організації та військову історію краю.
Працює вона з Тираспольським об’єднаним музеєм, літературним об’єднанням тираспольських письменників і поетів. Висвітлюються на сторінках видання і матеріали про життя наших братніх республік – Південної Осетії та Абхазії. Зокрема, читачі дізнаються про історію цих держав, про те, як нині живуть братські народи. Регулярно друкуються інтерв’ю з офіційними представниками Абхазії та Південної Осетії в Придністров’ї Віталієм Янковським та Олександром Ватаманом.
У рамках міжнародної взаємодії журналісти газети «Днестровская правда» двічі брали участь у конкурсі «Місто у дзеркалі ЗМІ», який традиційно проводить Міжнародна Асамблея столиць і великих міст СНД (МАД). Публікації кореспондента газети Олега Сосніна в номінації «Муніципальне управління – практика добрих справ»
у 2017 році посіли II місце, а у 2018-му журналіста нагородили Спеціальним дипломом. Роботи головного редактора Дмитра Матвєєва у 2018 році були удостоєні III місця в номінації «Національна злагода – взаємозбагачення культур» і Почесної грамоти Московського будинку національностей Уряду Москви.
Упевнений, ніхто не заперечуватиме, що на сьогодні у «Днестровки» є своє пізнаване яскраве обличчя, є свій твердий і ясний почерк, свій характер. Кілька поколінь журналістів колективу редакції завоювали визнання суспільства, зробили газету цікавою й популярною. Той факт, що видання всі ці роки користується незмінною повагою та любов’ю читачів, ні в кого не залишає ніяких сумнівів у найвищому творчому потенціалі всіх тих, хто її випускає.
На першій сторінці газети красується напис «Перша мультимедійна газета». Це означає, що сучасний читач не завжди готовий тримати в руках газету, надруковану на папері. «Нині з новинами зручніше знайомитися через смартфони та інші сучасні гаджети, – пояснив Дмитро Матвєєв. – На цей час ми освоюємо різні інтернет-майданчики, соціальні мережі, месенджери. Крім того, розвиватимемо можливості електронної передплати, та взагалі, плани на майбутнє редакція газети «Днестровская правда» пов’язує тільки з розвитком мультимедійних можливостей».
Посередник між владою та городянами
З теплотою згадувала про рідну газету одна з останніх головних редакторів видання Тетяна Руденко, яка, на жаль, так рано пішла від нас: «Як швидко змінюється час! Про це я мимоволі замислилася, коли раптом несподівано усвідомила, що більшу частину життєвого шляху пройшла разом із газетою: прийшла до редакції «Днестровки», коли мені було 20, а пішла в 60. З висоти прожитих років я пишаюся тим, що доля звела мене з цією газетою, що і я причетна до висвітлення тих подій, які відбувалися в місті та нашій республіці».
Великі й відповідальні завдання стоять перед колективом редакції й нині, у наш неспокійний, стрімкий час. Відбулася сесія міськради, почалися вступні іспити в держуніверситеті, відкрили художню виставку в музеї, відбулася пресконференція – про все це треба розповісти читачам газети. Та й про міські проблеми теж повинні знати тираспольчани. Газета зобов’язана тримати руку на пульсі часу. І «Днестровка» цілком відповідає цій вимозі.
Газета кваліфіковано, об’єктивно і правдиво висвітлює всі суспільно-політичні процеси, відстоюючи соціально-економічні інтереси тираспольчан, вносить свою посильну лепту в забезпечення їх інформаційно-правового захисту. У неї є власний стиль, заснований на об’єктивності, щирості й соціальній гостроті. Вона стала справжнім дзеркалом міського життя, посередником між міською владою та простими тираспольчанами.
Побажаємо ювіляру, щоб кожна газетна публікація викликала непідробний інтерес у читачів, знаходила в їхніх душах гарячий відгук. Побажаємо, щоб «Днестровка» залишалася на багато років однією з найулюбленіших і популярних газет Придністров’я, зберігаючи традиції правдивої, об’єктивної журналістики. Нехай ювілейний рубіж стане новою точкою відліку ще цікавішої та плідної діяльності.
Редакція газети «Гомін» щиро приєднується до всіх привітань.
Iгор ШЕВЧЕНКО.