22 червня 1941 року є однією з найсумніших дат в історії нашої Батьківщини. Цього дня розпочалася Велика Вітчизняна війна (1941–1945), визвольна війна народів СРСР проти нацистської Німеччини та її сателітів, що є найважливішою і вирішальною частиною Другої світової війни (1939–1945). Традиційно 26 червня на центральному пляжі Тирасполя відбулась історична реконструкція, присвячена цій трагічній даті.
Організаторами заходу виступили військовослужбовці Оперативної групи російських військ у Придністров’ї, Міністерство оборони та Міністерство державної безпеки, республіканський молодіжно-патріотичний рух «Спадкоємці Перемог», історичний клуб «Зоряний». Поміж 250 учасників реконструкції, які відтворили картину реальних бойових дій літа 1941 року, – військовослужбовці, курсанти Військового інституту Міністерства оборони та Тираспольського Суворовського військового училища. На імпровізованому полі бою були задіяні 15 одиниць військової техніки, міномети, гармати, «Катюші» та легендарний танк Т-34.
За перебігом подій на березі Дністра спостерігали Президент ПМР Вадим Красносельський, Голова Уряду Олександр Мартинов, жителі та гості нашої столиці.
Сценарій реконструкції складався з двох епізодів: оборони 13-ї прикордонної застави Володимир-Волинського загону біля села Скоморохи Сокальського району Львівської області. У перші дні війни прикордонна застава лейтенанта Олексія Лопатіна тримала героїчну оборону 11 днів, стримуючи атаки німців.
На заставі було 57 бійців і офіцерів. Крім того, в її розташуванні жили дружини та діти офіцерів. Проти них наступала 11-а танкова бригада і піхотні підрозділи гітлерівців. Перші п’ять днів заставу безуспішно атакували стрілецькі підрозділи німецьких загарбників. 27 червня підтягнулася артилерія, і військову частину почали обстрілювати термітними снарядами, намагаючись вогнем знищити прикордонників. Майже всі наземні будівлі військової частини були зруйновані. Артобстріли змінювалися атаками, ряди захисників поступово танули.
Прикордонники переховувалися від артобстрілів у підвалі казарми, а як тільки німці переходили в атаку, зустрічали їх вогнем. Закінчувалися боєприпаси, продукти та вода. Було багато поранених і вбитих, але радянські воїни продовжували тримати оборону. Вночі 29 червня Олексій Лопатін наказав вивести з підвалу жінок, дітей і важко поранених, їх вдалося переправити в село Скоморохи. На 30 червня в живих залишилося тільки десятеро чоловік, але застава продовжувала боротися. Гітлерівці вже зайняли Львів, а в їхньому тилу радянські бійці вели нерівний бій. Лише 2 липня фашисти зробили підкоп і підірвали підвал з червоноармійцями.
Прикордонники 13-ї застави Володимир-Волинського прикордонного загону 11 днів героїчно билися в повному оточенні, протистояли багаторазово переважаючим силам запеклого ворога. Вони загинули, але не здалися.
Другий акт був присвячений легендарному бою біля села Легедзине Черкаської області. У 1941 році Окрема Коломийська прикордонна комендатура, відступаючи з боями на схід, 30 липня під Легедзиним дала бій німецьким дивізіям «Лейбштандарт Адольф Гітлер» та «Мертва голова», знищивши багато солдатів та 17 танків. Однак сили виявилися нерівними, закінчилися боєприпаси й тоді прикордонники випустили на ворога 150 службових вівчарок. Полягли всі п’ятсот прикордонників. Собак, які вижили, гітлерівці розстріляли. Однак, завдяки подвигу воїнів, вдалося на два дні зупинили наступ ворога на цій ділянці фронту. Солдати та службові собаки були поховані в братській могилі. Біля траси Золотоноша – Умань 9 травня 2003 року відкрили меморіальний комплекс. Центр композиції – пам’ятник воїнам і їхнім чотириногим товаришам.
Звертаючись до організаторів, учасників та глядачів реконструкції, Вадим Красносельський зазначив: «Ми – маленьке Придністров’я, але ми любимо свою історію і шануємо пам’ять наших предків. Нинішня реконструкція бою – тому підтвердження. Таке треба показувати, про це треба пам’ятати й думати постійно. Кожен з нас може протистояти брехні, любити історію і пам’ятати подвиг радянського народу».
Володимир ДАНИЛОВ.
Фото прес-служби Міністерства оборони ПМР