Червневі бої 1992 року в Бендерах показали всю безперспективність силового розв’язання при-дністровського конфлікту. Питання про припинення вогню між збройними силами Молдови й силами самооборони Придністров’я ставало актуальним як ніколи.
У Москві, яка стала посередником між Тирасполем і Кишиневом, 3 липня 1992 року відбулася зустріч президентів Республіки Молдова і Російської Федерації Мірчі Снєгура і Бориса Єльцина. Між ними була досягнута домовленість про впровадження заходів щодо припинення бойових дій. Однак збройні формування Молдови відмовилися її виконувати. Їхні дії для жителів Придністров’я виявилися трагічними.
У будівлі міськради Дубоссар 6 липня 1992 року на нараду зібралися керівники міських і районних підприємств. Йшлося про життєзабезпечення міста і сіл району в період збройного конфлікту. Саме на цій нараді оголосили про домовленість щодо припинення вогню. Після обговорення можливих перспектив вирішили зробити перерву, і більшість із присутніх попрямувала до виходу. Учасники наради якраз вийшли на ґанок міськради, аж раптом навколо нього розірвалося кілька артилерійських снарядів. Один із них, випущений з великокаліберного знаряддя, вцілив прямо на ґанок будівлі й змів усе на своєму шляху.
Це стріляли з гаубиць національної армії Республіки Молдова з-під села Голеркани. У результаті попадання снаряда загинули Рафаел Гарєєв, Ілля Гуриценко, В’ячеслав Додул, Геннадій Кузнєцов, Наталія Луполова, Галина Марченко, Степан Покотило, Василь Радовський.
І того ж дня, ближче до вечора, масованого артобстрілу з боку збройних формувань Молдови зазнало мирне квітуче село Цибульовка Дубоссарського району. За спогадами очевидців, по селу було випущено близько 40 снарядів. У результаті загинуло семеро селян: мати дівчаток-близнюків Алла Георгіївна Води, 6-річний Ваня Дорул, брат і сестра Юрій і Віоріка Уреті, їхній сусід Валентин Горов, а також жителі села Євгенія Гайдук і Андрій Петров. 15 осіб дістали поранення.
В пам’ять про трагічну подію в Дубоссарах поруч із будівлею міськради встановлено меморіальний камінь, біля якого дубоссарці зібралися 6 липня 2021 року, щоб згадати й ушанувати пам’ять загиблих в цей день городян.
На церемонії були присутні глава держадміністрації Дубоссарського району та міста Дубоссари Руслан Чабан, заступник глави з соціальних питань Наталія Кравець, заступник голови Ради народних депутатів Владислав Келюх, депутат ВР ПМР Борис Герман.
Жителі міста згадували цю страшну трагедію і людей, що невинно полягли від рук карателів. А вони ж проявляли стійкість і мужність, щоб у місті навіть під час обстрілів доставлялися харчові продукти, випікався хліб, працювали магазини, зміцнювалися оборонні споруди. Їх загибель – важка втрата не тільки для Дубоссар, а й для всіх придністровців.
Особливо непросто довелося пережити цю страшну втрату рідним і близьким загиблих. Син Степана Покотила Владислав розповів, що на момент загибелі батька йому було 20 років, і він добре запам’ятав цей день: «Нам зателефонували й повідомили цю жахливу новину. Ми з сестрою якраз були разом із мамою. Батько помер у лікарні. У нього було багато осколкових поранень, які не залишили шансів вижити. Ніхто не очікував такого сумного результату. Батько дуже любив життя і мріяв дожити хоча б до 80 років, а загинув у 53. Біль у серці залишається назавжди, він нікуди не дівається, і час не лікує».
Дубоссарці вшанували пам’ять загиблих городян хвилиною мовчання та поклали квіти до гранітного пам’ятного знаку, встановленого на місці трагедії.
На згадку про ті страшні події в селі Цибульовка також відбувся мітинг 6 липня 2021 року за участю керівників району, глави сільської адміністрації Віктора Савицького, рідних і близьких загиблих жителів села під час жахливого нічного обстрілу.
Вони поховані на Меморіалі Слави, на їхню честь на вході до школи с. Цибульовка створено Музей пам’яті односельців, які загинули під час агресії Молдови у 1992 році, на місці трагедії селяни самотужки встановили пам’ятний знак.
У своєму виступі Руслан Чебан зазначив: «Тут не велися бойові дії, мирні жителі села займалися своїми повсякденними справами, діти, у яких були літні канікули, гралися на вулицях. Це була неправомірна варварська агресія проти мирних жителів. Світла пам’ять про загиблих назавжди залишиться в наших серцях».
Увесь придністровський народ сумує за загиблими в 1992 році
Олена ДВОРСЬКА.