Територія Придністров’я об’єднує 7 адміністративних одиниць: 2 міста республіканського підпорядкування – Бендери й Тирасполь, а також 5 районів – Григоріопольський, Дубоссарський, Кам’янський, Рибницький і Слободзейський. Одному з них – Григоріопольському – нещодавно виповнилося 50 років.
Цікаво географічно розташований район: в центральній частині республіки на лівому березі річки Дністер, а межує з Дубоссарським і Слободзейським районами ПМР, а також з Криулянським районом Республіки Молдова, Фрунзівським і Великомихайлівським районами Одеської області України. За період свого становлення і розвитку зазнав багато змін.
Спочатку Григоріопольський район був утворений 12 жовтня 1924 року водночас із заснуванням Молдавської Автономної Радянської Соціалістичної Республіки. Районним центром було призначене місто Григоріополь.
У Державному архіві ПМР є відомості, що в 1932 році жителі району займалися здебільшого сільським господарством, а пізніше почали об’єднуватися в колективні господарства, найбільшим з яких став колгосп імені Ф. Е. Дзержинського.
За даними Державного реєстру «Адміністративно-територіальний устрій Придністровської Молдавської Республіки» за 2002 р.
у Григоріопольському районі налічується 31 населений пункт, зокрема 1 місто (Григоріополь), 4 селища (Маяк, Глине, Карманово, Колосово), 26 сіл (Красне, Красна Гірка, Бутори, Індія, Бичок, Нововолодимирівка, Виноградне, Гиртоп, Бруслаки, Маріян, Мокряки, Делакеу, Котовка, Мочаровка, Федосєєвка, Червона Бессарабія, Побєда, Красногірка, Малаєшти, Черниця, Спея, Ташлик, Тея, Токмазея, Шипка, Веселе).
Iсторична довідка
Наприкінці ХVIII ст. територія, на якій розташований нині Григоріопольський район, була надана для поселення вірменам на правах іноземних колоністів. На місці Слобідки Чорної 25.07.1772 року почали будувати місто-колонію Григоріополь. План його побудови був затверджений імпе-
ратрицею Катериною II. У первісній назві колонії «Григоріополіс» закладена пам’ять про двох Григоріїв: Григорія – основоположника Григоріанського віросповідання вірмен, і князя Григорія Потьомкіна-Таврійського, який брав активну участь у заснуванні міста.
З 1796 р. Григоріополь адміністративно належав до Новоросійської губернії, з 1802 р. – до складу Миколаївської, а з 1806 р. –до Тираспольського повіту Херсонської губернії (у 1803 р. Миколаївська губернія була перетворена на Херсонську).
Заснований, перш за все, як торгове місто, Григоріополь після отримання від уряду пільг і привілеїв відігравав важливу роль в економічному житті околиці Росії аж до 30-х років XIX ст. Пізніше, однак, він втратив своє економічне значення, оскільки все купецтво переїхало в більші торгові центри – Одесу та Кишинів.
У середині XIX ст. Григоріополь став багатонаціональним центром, в якому проживали вірмени, молдавани, росіяни, українці, євреї та представники інших національностей. У 1870 р.Григоріополь перестає бути вірменською колонією.
За багаторічну історію місто і район пережили багато трансформацій, а їхні жителі були свідками різних історичних і політичних процесів. Їм вдалося не тільки гідно пережити їх, а й розвинути район у повноцінну адміністративну одиницю.
Радянська влада в Григоріополі була встановлена в січні 1918 року. 12 жовтня 1924-го був утворений Григоріопольський район Молдавської АРСР.
20 жовтня 1938-го Григоріополю був наданий статус селища міського типу.
У зв’язку з укрупненням 1958 року адміністративна одиниця була розформована і розділена між Дубоссарським і Тираспольським районами. Указом Президії Верховної Ради МРСР від 21 червня 1971 року Григоріопольський район був утворений знову з центром у селищі міського типу Григоріополь. Його площа на той момент становила 821 км², а населення – 49,6 тисячі осіб.
За часів МРСР у Григоріополі було розвинене виноробство, працював консервний завод. У 1970 році населення становило близько 8 тисяч осіб.
17 червня 2002 року рішенням Верховної Ради ПМР Григоріополю присвоєно статус міста.
Для Григоріопольського району 70-ті та 80-ті слід вважати роками активного будівництва та становлення економічного потенціалу. Зусиллями трудівників була створена стабільна база в аграрному секторі, забезпечена сучасною зрошувальною системою, розвинена промисловість, розпочате широке будівництво багатоповерхових будинків, прокладена мережа доріг, розгорнулася активна газифікація населених пунктів, покращено постачання питною водою, споруджена нова лікарня, поліклініки, багато інших об’єктів соціальної сфери, гостро необхідні для потреб жителів. Район став справжнім агропромисловим комплексом, що виробляє багато овочів, фруктів, зерна, м’яса, молока, широкий асортимент консервної продукції та багато іншого.
Особливою гордістю району було впровадження на базі Григоріопольського консервного заводу та ряду господарств району сучасної технології з вирощування та перероблення томатів. Продукція заводу постачалася в масштабах всього Радянського Союзу. Цікавим є той факт, що, напевно, не було жодної делегації, яка не приїжджала б у Григоріолольський район подивитися на воістину унікальну на ті часи технологію єдиного агропромислового комплексу.
Усі ці досягнення стали реальністю, завдяки праці тисяч і тисяч людей, які своїми руками створювали це народне надбання.
За даними Державної служби статистики ПМР населення району на 1 січня 2014 року становило 43 410 осіб.
Григоріолольський район і раніше, і тепер подобається всім, хто хоч один раз у ньому побував. Усе тут переплелося: і широкі ниви, й мальовничі природні ландшафти, краєвиди й доглянуті будинки. Та найголовніше те, що живуть тут працьовиті люди, які, попри всі проблеми, завжди вважали своїм головним завданням працювати й жити повсякденними земними турботами про хліб насущний, дбайливо передаючи з покоління в покоління досвід і традиції предків.
У 2020 році в Григоріополі встановили бюст його засновниці Катерині Великій, яка відіграла одну з ключових ролей в історії його створення
Наталя СИНЯВСЬКА.
Фото прес-служби Президента.