Свято річковиків

Одне з професійних свят, яке дісталося нам у спадок з радянських часів – це День працівників річкового флоту. За традицією його відзначають у першу неділю липня.

Дещо з історії

За часів СРСР у Бендерах діяло Дністровське річкове пароплавство у складі Бендерського, Рибницького, Унгенського річкових портів та водної дільниці смт Сергіївка, Одеської області.

Тут працював судноремонтний завод, а також дислокувалося басейнове управління, яке відповідало за підтримання водних шляхів басейнів річок Прут і Дністер у належному стані.

Колишній помічник капітана буксира теплоходу, згодом – капітан сухогрузного судна Леонід Ткачук прибув на роботу до Бендер після закінчення навчання у Київському річковому училищі в 1971 році. Він добре пам’ятає час розквіту цього підприємства. За його словами, у 70–80-ті роки по Дністру ходило до 120 самохідних суден і 50 барж. Тоді порт ще жив активним повноцінним життям. У ньому перебувало до 27 буксирів і 27 пасажирських суден, серед яких – дві ракети на підводних крилах, які доставляли відпочивальників з Бендер в селище Затоку на Чорному морі. Одне судно на повітряній подушці перевозило пасажирів з Бендер до Григоріополя.

Чотири великих туристичних теплоходи здійснювали семиденні тури, популярні як серед місцевих жителів, так і серед туристів. У ті часи люди нерідко приїжджали в МРСР, щоб насолодитися теплим кліматом, фруктами та іншими південними радощами. Серед річкового транспорту були ще теплоходи Р-51 «Москва» та «Москвич», які доставляли пасажирів по всіх населених пунктах уздовж Дністра, а відпочивальників, відповідно, – на бази відпочинку, в піонерські табори та на пляжі. Завжди вони були заповнені вщерть.

Працювали на повну силу баржі, сухогрузи, які перевозили гравій, пісок, зерно та вугілля. Курсувала винна баржа, що постачала виноматеріали з півдня тодішньої Молдавії на Тираспольський винний завод. Пароплавство було оснащене танкерами для перевезення пального, а також збирання відпрацьованих пально-мастильних матеріалів для недопущення забруднення річки.

Леонід Іларіонович пригадує, що день професійного свята відзначали всім містом. У Бендерах всі судна, що не були задіяні в дальніх рейсах, шикувалися в ряд від міського пляжу і проходили парадом по Дністру перед глядачами. Грала святкова музика, на майданчику перед будівлею річкового вокзалу городяни танцювали, співали, влаштовували гру в шахи та шашки. Це було справжнє народне гуляння.

У 70-ті роки основний дохід приносив видобуток і перевезення піщано-гравійної суміші. Упродовж року її поставляли до 1,5 млн тонн. Державі завжди вигідно користуватися водним транспортом, тому що він найдешевший.

Втрати та знахідки

З розпадом СРСР та після воєнних подій 90-х сталося багато змін. Річкове господарство зазнало значних безповоротних втрат. Хоча річковий порт продовжує діяти, він вже не має потужності, того великого розмаху. Нині основним видом його діяльності є перевезення вантажів і пасажирів, а також докування і ремонт суден, реалізація річкового ґрунту, що містить пісок і гравій.

За словами генерального директора підприємства Юрія Алексеєнка, в робочому стані залишаються 3 буксири, 3 баржі-площадки, 4 плавучих крани та 2 пасажирських теплоходи. Підприємство співпрацює з Міністерством сільського господарства і природних ресурсів, відповідає за обстеження та ремонт насосних станцій, очищення та поглиблення річкового русла, а також санацію.

Покращення фінансово-економічного стану підприємства почалося три роки тому. На сьогодні ВАТ «Бендерський річковий флот» вийшло з кризи, працює стабільно та виконує свої зобов’язання.

Попри всі труднощі, вдалося зберегти трудовий колектив. Майже всі річковики є «старожилами», які віддали порту від 15 до 40 років свого життя. І, як не прикро усвідомлювати, не вистачає фахівців плавскладу, тих, хто знається на роботі суден тощо. Молодь приходить у галузь неохоче, тому що професія річковика втратила привабливість.

Поздоровлення

Проте свято є свято, і до працівників Бендерського річкового порту з цієї нагоди звернулися Голова Уряду Олександр Мартинов і Голова Верховної Ради Олександр Коршунов.

Вони відзначили, що водний транспорт є однією з важливих складових економіки нашої країни. У Придністров’ї нині працюють два річкові порти – Рибницький та Бендерський, які виконують завдання з очищення русла річки та поглиблення її дна, видобувають і реалізують піщано-гравійну суміш, а також займаються внутрішніми та міжнародними вантажо- і пасажироперевезеннями річковим шляхом.

Вітаючи річковиків, Голова Уряду сказав наступне: «Попри складнощі, з якими стикаються придністровські річкові порти, вони продовжують свою діяльність. Варто відзначити, що Уряд бере активну участь в підтримці підприємств річкового флоту. На регулярній основі відстежується проблематика галузі, вживаються заходи підтримки. Уже кілька років, як Бендерський річковий порт узятий під шефство Державною керуючою компанією. Відрадно бачити позитивні результати спільної роботи: погашена заборгованість перед персоналом, підвищені оклади, підприємство поступово виходить на траєкторію прибутку. Упевнений, що це тільки початок великого плавання». Олександр Мартинов переконаний, що праця трудівників річкового флоту сприяє соціально-економічному розвитку нашої держави й зміцненню ділового співробітництва з сусідніми країнами.

Олександр Коршунов вважає, що трудівники гідроспоруд і судноплавства своєю сумлінною роботою забезпечують належне утримання водних шляхів, створюють необхідні умови для безпечного судноплавства.

Погляд у майбутнє

Юрія Алексеєнка можна назвати справжнім оптимістом: він переконаний, що судноплавство на Дністрі можна відродити. Однак, без підтримки держави це не вдасться зробити. Саме тому, що Президент та Уряд ПМР звернули увагу на проблему, віра в майбутнє річкового флоту має право на життя.

Генеральний директор побажав своєму колективу міцного здоров’я, сил, терпіння та віри у світле майбутнє

Iрина МАСЛОВА.