10 липня відзначається День військової слави Росії, встановлений на честь перемоги російських військ над шведами під Полтавою в ході Північної війни 1700 –1721 років, яку Росія вела зі Швецією за вихід до Балтійського моря.
У 1700 році молода і недосвідчена армія Петра була розбита під Нарвою, недалеко від Балтійського моря, талановитим полководцем, молодим шведським королем Карлом ХII. Після цієї поразки Петро I в 1700–1702 роках здійснив грандіозну військову реформу: він фактично заново створив армію і Балтійський флот.
Чому ж все таки битва відбулася в Полтаві? За словами старшого викладача кафедри державного управління Інституту державного управління, права і соціально-гуманітарних наук ПДУ імені Т. Г. Шевченка Івана Войта, план Карла XII передбачав захопити Москву й вимагати скинути з престолу Петра (на його місце розглядалася кандидатура сина, царевича Олексія), скасувати військові реформи, Петербург знищити, Росію розділити на кілька частин. Шведи, зокрема, претендували на Архангельськ, Псков, Новгород.
Шведське військо пройшло через Польщу (поставлений Карлом XII на трон польський король Станіслав Лещинський був його союзником). Коли ж у вересні 1708 року військо короля підійшло до російського кордону біля Смоленська, з’ясувалося, що продовольства залишалося всього на один день. А попереду його чекали ліси й болота. Тоді Карл XII вирішив рухатися на південь. Він очікував, що гетьман Малоросії Мазепа, з яким він перебував у таємному листуванні, дасть шведській армії продовольство, можливість відпочинку. До того ж, перебування поблизу турецьких кордонів спокушало залучити у війну на своєму боці Османську імперію. А наступного літа король мав намір відновити рух на Москву.
У шведів взагалі була занижена оцінка щодо бойових можливостей російської армії. І хоча до 1709 року російські війська вже здобули низку серйозних перемог над шведами, Карл XII так і не повірив, що армія його найлютішого ворога стала набагато сильнішою.
8 липня 1709 року розпочалася знаменита Полтавська битва, в якій зустрілися основні сили російських і шведських військ. Могутній патріотичний настрій викликали у російських воїнів звернені до них перед початком битви слова Петра: «Воїни! Настав час, який має вирішити долю Вітчизни. Ви не повинні думати, що воюєте за Петра, але за державу, Петру вручену, за рід свій, за Вітчизну, за православну нашу Віру і Церкву. Вас не повинна бентежити слава непереможності ворога, брехливість якої ви не раз довели своїми перемогами. Майте на битві перед собою Правду і Бога, захисника вашого. А про Петра відомо, що йому життя не дороге. Жила б тільки Росія у славі та добробут для добробуту вашого».
Петро I розташував російську армію чисельністю в 42 тисячі осіб за 5 км від Полтави. Шведська армія під командуванням Карла XII налічувала 35 тисяч осіб. На шляху наступу шведських військ за наказом Петра були споруджені редути, за якими ховалася російська кіннота. Задум Петра I полягав у тому, щоб, вимотавши шведів на редутах, завдати їм нищівного удару у відкритій польовій битві. Бій розгортався за планом Петра.
Іван Войт наголосив, що Полтавська битва закінчилася переконливою перемогою російської армії. «Свідченням цього є такі цифри. З 30 тисяч шведських солдатів 9 тисяч було вбито, 19 тисяч взято в полон. Карл XII, зрадник Іван Мазепа й увесь штаб шведської армії тікали до Туреччини й зупинилися під стінами Бендерської фортеці (нині територія Придністров’я)».
Полтавська перемога визначила результат Північної війни. Російська армія показала прекрасну бойову підготовку і героїзм, а Петро I і його воєначальники – видатні здібності полководців. Росіяни першими у військовій науці тієї епохи застосували польові земляні укріплення, а також швидко переміщали кінну артилерію. У 1721 року Північна війна закінчилася повною перемогою Петра. До Росії відійшли старовинні російські землі, і вона міцно закріпилася на берегах Балтійського моря.
Після історичної перемоги росіян над шведами Росія посіла чільне місце серед європейських країн, як велика і могутня держава, що володіла кращою на той час армією у світі.
Цікаво знати. Перший табір Карла XII був заснований на лівому березі Дністра в 1709 році й проіснував лише кілька днів. Другий табір влітку 1711 року змило водою. У своєму третьому таборі, в «Новому Стокгольмі» (як називав його сам Карл XII), шведський король прожив до 1713 року.
Для нас, громадян Придністров’я, перебування Карла XII в Бендерах є цікавим з точки зору розвитку туристичної індустрії в республіці. Цій сторінці в історії Бендерської фортеці присвячений цілий розділ екскурсійного маршруту
Олександр ЗАЙЧУК.