До 100-річного ювілею засновника Міжнародного конкурсу знавців української мови
Убогий духом не може бути багатим,
незважаючи на те, скільки грошей він має.
Петро Яцик
7 липня 2021 року виповнилося 100 років від дня народження видатного українського мецената, першого президента Ліги українських меценатів та громадського діяча Петра Яцика.
Петро Дмитрович Яцик (1921–2001) – відомий канадський бізнесмен і меценат українського походження. Про його моральну непохитність створені легенди. Він принципово був дуже чесним у бізнесі, з найманими працівниками, з людьми, працею яких користувався.
Сільський юнак з України відомий багатьом придністровським школярам завдяки Міжнародному конкурсу імені Петра Яцика. Він виріс у Канаді до рівня видатного громадського діяча, який виразно бачив загальнолюдські пріоритети й безкомпромісно відстоював їх і словом, і ділом. Хто б міг передбачити, що з-під солом’яної стріхи бойківської хати у широкий світ вийде людина з такою величчю душі?
Первісток селянської родини Дмитра та Марії Яциків народився 7 липня 1921 року у селі Верхнє Синьовидне, що на Львівщині. Там навчався у місцевій школі, а потім на сільськогосподарських курсах. Жадібно прагнув знань, освіти. Розуміючи, що в сільський побут входить техніка, відчуваючи її велике майбутнє, хлопець активно цікавився механікою, успішно закінчив 1939 року шестимісячні залізничні курси й пішов працювати помічником машиніста.
У Німеччині він навчався в Українському технічно-господарському інституті, завзято вивчав англійську, німецьку та іспанську мови.
До Канади він виїхав 1947 року й, як сам розповідав, «…вийшов у Монреалі з літака з сімома долярами в кишені». Не цурався жодної роботи, працював у ресторані, мив посуд, збирав цент до цента. Завдяки цьому 1950 року разом з партнерами відкрив українську книгарню «Арка» в Торонто. Через два роки – меблевий магазин, після цього увійшов співвласником у будівельну фірму, яка стала справою його життя і принесла йому мільйонні статки. З часом став найбагатшою людиною Канади, найбагатшим українцем світу в ті роки.
Нам Петро Яцик цікавий тим, що є найбільшим українським меценатом другої половини ХХ століття. Уже з кінця 50-х років він почав направляти значні кошти на реалізацію різноманітних наукових і культурних проектів української діаспори.
Формування світоглядних засад Петра Яцика відбувалось о тій порі, коли він, ще зовсім юний, по шию тонучи в нелегкій дорослій праці, устигав щось довкола себе спостерегти, зрозуміти й перейняти розумне від старших, набагато досвідченіших за нього в науці життя.
Верхнє Синьовидне було селом з особливим культурно-духовним мікрокліматом. Наприкінці минулого століття тут було збудовано найкращі в цих місцях церкву, двоповерхову школу, Будинок «Просвіти». У Верхньому Синьовидному не пригасало активне духовне життя, особливо після 1884 року, коли в ньому побував Іван Франко. Тут жив добрий патріархальний дух, завдяки чому в селі довше, ніж деінде, трималися такі традиції, як повага до старших, рівняння на народні критерії етики та моралі, що ставало надійним духовним фундаментом для молодших поколінь. Безумовно, що цю атмосферу Петро Яцик поніс із собою, вирушивши згодом за межі Верхнього Синьовидного у широкий незвіданий світ.
Цілком можливо, що благотворний дух підприємництва й торгівлі, висока оцінка ваги й значущості ремесел у рідному селі здійснили свій важливий вплив на нього, дитя рільничої культури, спонукавши згодом шукати свого місця поза традиційними для селянина інтересами. Саме цим можна пояснити подальший перебіг подій його життя там, де вони були спричинені саме його вибором.
Освіта, наука, культура – ось пріоритети Яцика-мецената. Він старанно дбав про видання українських книг, словників, енциклопедій. Став першим меценатом багатотомної «Енциклопедії українознавства», що видавалася у повоєнні роки. Впродовж доброго десятка років ходив колядувати, а отримані від цього гроші передавав до фонду «Енциклопедії українознавства».
Він був обраний почесним доктором права Гарвардського університету, входив до Надзірної ради Колумбійського університету, став науковим консультантом Альбертського і Торонтського університетів.
Найбільш відомим проектом, профінансованим Яциком, стало видання англійською мовою «Історії України-Руси» Михайла Грушевського. На переклад і друк цієї монументальної праці меценат пожертвував 15 млн доларів.
Заснував Міжнародний благодійний фонд «Ліга українських меценатів» і був його почесним президентом. Петро Яцик – один з фундаторів Інституту українських студій Гарвардського університету (США), засновник центру досліджень історії України ім. П. Яцика при Альбертському університеті (Канада), Освітньої фундації ім. Петра Яцика (її фонд налічує 4 млн доларів), Українського лекторію в Школі славістики та східноєвропейських студій при Лондонському університеті, документаційного центру в бібліотеці ім. Джона П. Робертса при Торонтському університеті. Завдяки внесеним Петром Яциком 750 тис. доларів відкрито спеціальний український відділ в Інституті ім. Гаррімана при Колумбійському університеті.
Коштом мецената видано чимало наукових монографій з історії України, економіки, політології, медицини, етнографії.
За багатолітню меценатську діяльність він був нагороджений 1996 року «Почесною відзнакою Президента України».
У травні 2001 року Петро Яцик передав Національному музею літератури України в Києві власну бібліотеку. У ній – сотні унікальних видань: наукових праць, мистецтвознавчої, енциклопедичної, політологічної літератури. Нова книжкова колекція розмістилася в окремій кімнаті, котра тепер носить назву «Бібліотека Петра Яцика».
Справу відомого мецената продовжує нині його донька Надя Яцик, яка протягом 2007-2008 років фінансувала видання Програми вивчення сучасної української історії та суспільства. Центром досліджень історії України імені Петра Яцика спонсоруються ще два видавничі проекти: українські переклади західних праць про українську історію та англомовна серія монографій. Остання має назву «Українська історіографія на Заході».
Петро Яцик уперше виступив з пропозицією проведення в Україні мовного конкурсу серед молоді. Цю ідею підтримала Ліга українських меценатів, що об’єднує представників бізнесу з багатьох країн світу. Вони надали спонсорську підтримку у проведенні конкурсу (вперше відбувся 2000 року) та нагородженні його переможців. Вагомий фінансовий внесок належить саме Петру Дмитровичу.
Деякі положення
Міжнародного конкурсу імені Петра Яцика
Згідно з Положенням Конкурсу змагання проводяться щорічно. Старт – 9 листопада, кінцевий етап – 20 травня. У Конкурсі можуть брати участь учні 3–11(12) класів, курсанти, ліцеїсти, студенти професійно-технічних училищ, вищих навчальних закладів тощо.
Для проведення Конкурсу серед закордонних українців створюються в країнах проживання регіональні оргкомітети та журі. Голова оргкомітету відповідає за організацію і проведення Конкурсу, доставку робіт в Україну.
З метою підготовки та проведення Конкурсу формується Координаційна рада з керівників Ліги українських меценатів та державних органів, які є співорганізаторами Конкурсу або ж беруть безпосередню участь у його проведенні. Координаційна рада є виконавчим органом Конкурсу.
Завдання для першого етапу Конкурсу розробляють учителі й викладачі української мови та літератури навчальних закладів, у яких відбуватиметься Конкурс. Завдання підсумкового етапу Конкурсу розробляє Міністерство освіти та науки України спільно з Лігою українських меценатів. Для всіх учасників Конкурсу (незалежно від мови навчання) розробляється один пакет завдань. Для учасників Конкурсу із зарубіжних країн завдання надсилаються через дипломатичні представництва України за кордоном.
Пакети з завданнями для проведення підсумкового етапу відкриваються для ксерокопіювання за одну годину до початку Конкурсу (о 9-й годині) у присутності членів оргкомітету, учителів, викладачів та учасників Конкурсу. Виконання конкурсних робіт розпочинається о 10-й годині. Учні 3-4 класів загальноосвітніх навчальних закладів працюють над завданнями 1 астрономічну годину, 5–8 класів – 2 астрономічні години, учні 9–11(12) класів, професійно-технічних навчальних закладів, студенти та курсанти вищих навчальних закладів –3 астрономічні години.
Представники Міністерства освіти та науки України чи Ліги українських меценатів надсилають пакети з конкурсними роботами до Інституту інноваційних технологій і змісту освіти до 30 січня, із зарубіжних країн – до 10 березня.
Роботи учасників Конкурсу підсумкового етапу зберігаються протягом року в Інституті інноваційних технологій і змісту освіти.
Журі Конкурсу підбиває підсумки та визначає за результатами кожного етапу по 3 переможці з учнів 3–11(12) класів, студентів.
Так можна досягти
успіху в житті
(Лист-звернення Петра Яцика до школярів)
Дорогі старшокласники! Я ніколи не збирався бути вчителем, тому не маю наміру читати вам лекцію, але хочу поділитися з вами кількома життєвими правилами, які допомогли мені досягнути деяких успіхів. Моя філософія життя завжди була досить проста: «Мале зроблене є завжди більше, ніж балаканина про найбільші подвиги.
…Якими значними не були б наші успіхи, ми завжди повинні знати, що досягли їх за допомогою інших, і ми повинні поділитися з іншими нашими надбаннями. У кожному суспільстві є сильніші та слабші одиниці. Коли ви закінчите школу, можливо, своєю працею і талантом почнете заробляти більше, ніж вам самим потрібно. Тоді, повірте мені, що жертвувати на добродійні цілі, ділитися своїм добром з іншими, –це, мабуть, найкращий спосіб здобути почуття самовдоволення: я сильніший від слабшого. Я вирішив, що найкращим способом вжити мої надбання для загального добра буде підтримка науки й освіти. «Добра голова може здобути гроші, але гроші не можуть створити доброї голови!»
Участь придністровських школярів у Міжнародному конкурсі
ім. Петра Яцика
Придністровські школярі в різні роки також брали участь у Міжнародному конкурсі імені Петра Яцика. Деякі з них уже самі нині працюють у школі, викладають українську мову та літературу. Наприклад, це Олександра Скрупченко, вчителька української мови Бендерської гімназії № 3 ім. І. П. Котляревського. Коли вона ще навчалася у 4 класі Бендерської гімназії № 1, то перший раз отримала диплом та була нагороджена премією за участь у ІІ Міжнародному конкурсі з української мови імені Петра Яцика. Другий раз Олександра посіла перше місце у VIII Міжнародному конкурсі, коли вже навчалася у 10 класі Бендерської гімназії № 3 ім. І. П. Котляревського. Тепер уже її учні беруть участь у різноманітних мовних та літературних конкурсах.
Призові місця також є у скарбничках дубоссарських учнів. Наприклад, минулого року двоє школярів Дубоссарської гімназії № 1 Кирило Кожухар та Юлія Сабуцька (вчитель Тетяна Юзленко) зайняли 1 та 2 місця у Міжнародному конкурсі з української мови імені Петра Яцика. Натхненні перемогою і впевнені у своїх знаннях, вони й надалі братимуть участь у різноманітних мовних конкурсах.
Цікаво знати!
Вислови Петра Яцика
Бізнес – справа чесних людей.
Найкоротший шлях здобути гроші? Пограбуйте банк. То відразу матимете їх. Нічого йти в бізнесмени, якщо маєте в душі тільки мрію про багатство. Потрібні ще совість, знання і порядність. Хочеш бути бізнесменом – то ставай добрим бізнесменом.
Вважаю за свій обов’язок віддячити Богові, що дав мені можливість бути сильнішим за слабших. І це також моя приємність – платити бідним чи слабшим, що я сильніший.
Убогий духом не може бути багатим, незважаючи на те, скільки грошей він має.
Усе залежить від совісті людини, а не від її становища в суспільстві.
…Петро Яцик не був романтиком, Суворий, прагматичний, завжди безмежний ентузіаст, мудрий логік, він не належав до пихатих скоробагатьків, що не могли скласти собі ціни. Не «вкладався» у вілли, яхти, автівки, літаки. Та на популяризацію українського слова, думки, культури Петро Яцик витратив мільйони доларів
Ольга БУРДУЖА.
Фото з вiдкритих джерел.