Працівники заповідників – справжні ентузіасти та небайдужі люди. Завдяки їхнім зусиллям вдається зберегти в первозданному вигляді унікальні ландшафти, різноманіття тваринного і рослинного світу. У нашій республіці також є місця, які мають особливу привабливу силу. Одне з них – заповідник «Ягорлик», територія, що охороняється державою. Нам пощастило побувати в самому серці Державного заповідника.
Статус у нього – науковий
Його директор Тетяна Дмитрівна Шарапановська, яка трудиться тут уже 20 років, розповіла, що науковий Державний заповідник «Ягорлик» розташований на лівому схилі долини річки Дністер (Дубоссарське водосховище) в межах Дубоссарського району, точніше за 12 км північніше від м. Дубоссари. У 1988 році під заповідну територію були відведені круті схили Дністра, Ягорлицької заплави, річок Ягорлик і Сухий Ягорлик, прорізаних численними ярами та промоїнами. «Здебільшого це були землі Держлісфонду зі штучно створеними лісовими насадженнями переважно молодого віку і землі сільськогосподарських підприємств, що не перебували в господарському обороті через урвища, але використовувалися протягом тривалого часу (понад сто років) під випас худоби, здебільшого овечих отар», – розповіла вона.
Виявляється, на території заповідника по днищах балок протікають два струмки, що впадають у заплаву, є два джерела середні й одне велике. Береги заплави високі, кам’янисті, порізані численними ярами. Вапнякові схили покриті степовою рослинністю і хащами деревно-чагарникових порід. Заповідник перетинають автомобільна траса міжнародного значення Дубоссари – Рибниця та автомобільна траса місцевого значення Гояни – Дойбани-1. Землі заповідника межують на північному заході з селом Цибульовка, а на південному сході – з Дубоссарським лісництвом (Мар’їн гай), на південному заході – з селом Гояни, на заході – з річкою Дністер (Дубоссарське водосховище), на північному сході – з селом Дойбани-1.
Що було до заповідника
До 1955 року місцевість являла собою збезлісені пагорби, на яких випасалися великі отари овець жителів навколишніх сіл. Трав’янистий покрив був сильно стравлений. Між пагорбами протікала невелика річка Ягорлик з притоками: Тростянець і Сухий Ягорлик (який влітку іноді пересихав). Була велика родюча заплава, на якій розташовувалися городи й сади місцевого населення, на вершинах пагорбів і схилах великі площі були зайняті виноградниками. З середини 60-х років минулого сторіччя почалося насадження лісів.
Ягорлицька заводь
Це штучно створена водойма, розташована за 380 км від гирла Дністра. Заповнення Дубоссарського водосховища здійснювалося з 1955 до 1957 року. Один із відрогів заплави оперізує височину з півночі, утворює на її східній стороні широке плесо, а потім підіймається долиною річки Ягорлик приблизно на 6 км. Інший відріг протяжністю близько 3 км проходить південною стороною височини й по пересохлому руслу струмка сухий Ягорлик, потім круто звертає на південний схід. Водне дзеркало всієї Ягорлицької заплави становило близько 300 га, а нині – зменшилось до 270 га.
У період існування заказника спочатку Академія наук МРСР, а потім Молдавська науково-дослідна рибогосподарська станція упродовж десяти років здійснювали інтенсивну роботу зі штучного відтворення туводної риби: судака, ляща, тарані, коропа; отримання личинок рослиноїдної риби, зариблення Дубоссарського водосховища мальками туводної рослиноїдної риби амурського комплексу (білим і пістрявим товстолобиками, білим амуром). Частину рибопосадочного матеріалу розвозили в інші водойми Молдови. У 1988 році іхтіологічний заказник «Гоянська заводь» був перетворений у Державний заповідник «Ягорлик», і роботи з відтворення риби були припинені.
З метою збереження у натуральному стані природного комплексу акваторії та берегової зони Ягорлицької заводі, відновлення на цій площі сприятливих умов для відтворення рідкісних і зникаючих видів тварин і рослин та вивчення звичайного ходу природних процесів було прийнято Постанову Ради Міністрів Молдавської РСР № 34 від 15 лютого 1988 р. «Про створення Державного заповідника «Ягорлик» площею 1 044.14 га.
Під юрисдикцією ПМР
Після створення Придністровської Молдавської Республіки Указом Президента ПМР (№ 195 від 24.07.1992 р.) заповідник прийняли під юрисдикцію ПМР як Державну установу «Державний заповідник «Ягорлик».
Характеризуючи територію заповідника, необхідно зазначити, що в її геологічній будові беруть участь відкладення сарматського ярусу міоцену, вапняку і глини. Близьке залягання вапняків і процеси вивітрювання зумовили формування обвально-осипних схилів на площі 483 га.
Клімат у заповіднику
У заповіднику сформувався свій клімат – помірно-континентальний зі спекотним літом і відносно холодною зимою. Середньорічна температура повітря + 9 °С, абсолютний максимум + 39 °С, абсолютний мінімум -31 °С. Середньорічна кількість опадів становить 443 мм, середня товщина снігового покриву досягає 15 см.
Всупереч пандемії
Науково-практичні роботи в заповіднику тривають. Хоча деякі науковці, які перебувають за кордоном і проводять дослідження на базі нашого заповідника, у зв’язку з пандемією приїхати не можуть. Наприклад, тираспольчанка Ольга Безман-Мосейко навчається в Санкт-Петербурзі в аспірантурі. Вона герпетолог, спеціалізується на земноводних і рептиліях. Олексій Тищенков склав 3 презентації: з червонокнижних птахів, з негоробиних птахів і з сімейства горобиних. Крім того, за час існування заповідника описано 193 види птахів, у тому числі й зелений дятел. «До речі, явища типу пандемії спостерігаються у природі серед птахів, тварин, рослин. Минулого року в Дубоссарському районі випали локальні дощі та зникли медоносні рослини, в результаті чого скоротилася популяція бджіл. Самі дощі знищили бджіл, ос і мух. Чим набираються ті хмаринки, що проливають на нашу землю дощі, складно сказати. Однак у нас ріс великий і красивий бур’ян Bolota-nigra, цвів бузковими квітами, а потім зник, як і бур’ян в’язель різноколірний. Помічено, що останнім часом зникають ті рослини, які вважалися бур’янами. Вже років 15 на території заповідника не зустрічається маленька (до 20 см) кропива пекуча, скорочується популяція звичайного полину», – розповіла Тетяна Шарапановська.
Ознаки напівпустелі
Усе частіше спостерігаються дуже жаркі дні та холодні ночі. Це ознака опустелювання. За прогнозами вчених територія Придністров’я потрапляє в той ареал, де в найближчі 50 років буде напівпустеля. Суховії, пилові бурі – теж знак пустельних явищ у нашому регіоні. Щоправда, вони надходять зі степів України.
Якщо говорити про колектив
За словами директора, нині штатний склад заповідника вже вузький для сформованих реалій – усього 16 одиниць. Адміністрацію заповідника складають директор, його заступник з науково-методичної роботи, головний бухгалтер і лісничий. У відділі науки працюють четверо старших наукових співробітників. За безпеку та охорону відповідають Державна лісова охорона та лісрибмисливінспекція, що складаються з начальника відділу та державних інспекторів охорони природних ресурсів (провідних фахівців). Є три сторожі та водій. Цієї кількості співробітників вже недостатньо.
Охорона від браконьєрів
Її забезпечують інспектори. Вони ведуть боротьбу з полюванням на дичину, установкою петель. На території заповідника заборонено випасати худобу, тому що «…сільське населення розучилося вирощувати й випасати тварин. Півроку походить сільське стадо на одне і те ж саме місце, і там уже не росте нічого – пустеля». Отже, потрібно впроваджувати сінокосіння, і, звичайно, відновлювати природні трави. «Нині у нас засилля амброзії та грінделі, а з цими карантинними рослинами необхідно вести системну боротьбу. Слід наголосити, що за рахунок чотирьох наукових ставок ми залучаємо до роботи 15 учених-ентузіастів, для яких важливим є вивчення природи», – додала Тетяна Дмитрівна.
Кілька штрихів з біографії Тетяни Шарапановської
Тетяна Дмитрівна в 1975 році закінчила кафедру ботаніки біолого-ґрунтового факультету Кишинівського держуніверситету. Предметно вивчала одноклітинні водорості. Був період, коли, завдяки їй, урятовали від суцільного заростання синьо-зеленими водоростями наш Кучурганський лиман. Тоді з цими водоростями боролися, розкидаючи по лиману мідний купорос. На жаль, ефекту ніякого не було. Тетяна була на практиці в Дністровську, готувала дипломну роботу, пов’язану з одноклітинними водоростями. Дівчина брала воду з лиману для своїх досліджень. Що не додавала в неї, все осаджувалося колоїдними часточками на дно посудини. Проконсультувалася з хіміками, визначила, що мідь колоїдами випадає в осад на дно лиману, отруюючи там усе живе, а зверху, як і раніше, вода цвіла синьо-зеленими водоростями. Розповіла вона про ситуацію на кафедрі, й використання мідного купоросу в лимані припинили, а боротьбу з водоростями почали вести, посиливши проточність лиману.
Професійна спеціалізація Тетяни Шарапановської близька до водного світу, можливо тому вона особливу увагу приділяє збільшенню рибних ресурсів Ягорлика і Дністра. Постійні перепади рівня води в річці Дністер через неузгодженість дій двох електростанцій – Української та Дубоссарської – згубно позначаються на нересті риби. Коли вода прогрівається, риба нереститься біля берегів, де є відповідний нерестовий субстрат, відкладаючи на нього ікру. Тільки-но Українська ГЕС починає скидати великий об’єм води, наша ГЕС, щоб уникнути катастрофи (гребля стара, може не витримати великої води), виробляє швидке скидання. Ікра по берегах до греблі Дубоссарської ГЕС, поки приходить велика вода з України, обсихає й гине. Паводки в пониззі – явище теж непостійне, рівень води падає, ікра гине. Щороку берег Дністра усипаний напівзогнилою ікрою. Колектив заповідника «Ягорлик» виготовляє та встановлює штучні нерестові гнізда. «Наші попередники робили з верби гнізда для нересту риби, нав’язуючи пучки трави, – розповіла директор. – Вони служили одиндва роки. Старі використані сіті виявилися дуже придатним матеріалом для цих цілей. З 2009 року ми робимо нерестові гнізда з сіток постійно. До речі, судак-самчик охороняє своє гніздо і чистить його. Гнізда передаємо і в інші водойми, в тому числі на Кучурганський лиман».
Велику роботу з відтворення рибних ресурсів регіону проводить колектив ДУ «Державний заповідник «Ягорлик». Захоплена своєю справою ентузіаст збереження багатств природи Придністров’я Т. Д. Шарапановська робить усе для розвитку перлини Дністра і нашої республіки – унікального заповідника «Ягорлик».
Олег ГАВРИЛЕНКО.