Документ, який дарував мир на берегах Дністра

У Москві 21 липня 1992 року була підписана угода про принципи мирного врегулювання на Дністрі. Попри те, що Придністров’я не було підписантом цієї угоди, республіка фактично набула статусу сторони переговорів і нарівні з Молдовою взяла на себе певні зобов’язання під гарантії Російської Федерації.

Оскільки навесні 1992 року розпочався новий етап ескалації конфлікту на Дністрі, всі чекали підписання цієї угоди. 28 березня керівництво Молдови оголосило надзвичайний стан. Президент Мірча Снєгур розпорядився «ліквідувати й роззброїти» придністровську міліцію.

Особливої гостроти збройний конфлікт досяг у червні 1992 року під час боїв за місто Бендери. Політична складова протиборства полягала в спробі керівництва РМ силою захопити місто і взяти його під свій контроль.

Бої тривали з 19 по 26 червня 1992 року. У них брали участь з молдовської сторони сили МВС, підрозділи національної армії, загони волонтерів і загони самооборони. З боку ПМР на оборону республіки та захист народу стали Республіканська гвардія, міліція, загони козаків і ополченців, а також територіальні рятувальні загони.

Про інтенсивність боїв свідчать цифрові дані. Придністровці втратили 203 людини убитими (в тому числі 169 членів збройних формувань) і понад 300 осіб були поранені. Молдовська сторона втратила вбитими близько 80 людей, більш ніж 500 були поранені, зокрема військовослужбовців – близько 350. Усього ж у період з листопада 1991 року по липень 1992 року в ході збройних зіткнень загинуло близько 500 осіб.

Російське керівництво не могло довше зберігати нейтралітет, і 7 липня в регіон прибули повноважні представники президента Росії Бориса Єльцина, яким вдалося досягти угоди про припинення вогню.

Основний зміст підписаної 21 липня угоди зводився до наступного:

  • сторони конфлікту зобов’язалися вжити всіх заходів до повного припинення вогню, відвести війська і озброєння з «Зони безпеки»;
  • для забезпечення контролю за припиненням вогню, відведенням військ і озброєнь в цій зоні створювалася Об’єднана контрольна комісія, «що складається з представників трьох сторін, які беруть участь у врегулюванні»;
  • Комісія використовує у своїй роботі групи військових спостерігачів, їй у підпорядкування передаються створені на добровільній основі військові контингенти, які «представляють сторони, що беруть участь у виконанні угоди»;
  • крім контролю за припиненням вогню, Комісія забезпечує підтримку правопорядку в місті Бендери;
  • рішення Комісії приймаються консенсусом;
  • військові частини 14-ї армії строго дотримуватимуться нейтралітету, питання про її статус, порядок і терміни виведення будуть визначені в ході переговорів між Україною та Російською Федерацією і Республікою Молдова.

Контроль над здійсненням Миротворчої операції та забезпеченням режиму безпеки було покладено на Об’єднану контрольну комісію (ОКК), сформовану 27 липня 1992 року. До складу комісії увійшли представники Російської Федерації, Республіки Молдова та Придністров’я. Місцем перебування Об’єднаної контрольної комісії стало місто Бендери.

На сьогодні миротворчі завдання виконують 441 військовослужбовець від Російської Федерації, 453 військовослужбовці від Республіки Молдова, 490 військовослужбовців від Придністровської Молдавської Республіки, а також 10 військових спостерігачів від України, яка в 1995 році приєдналася як посередник у переговорному процесі, а в 1998 році – як спостерігач Миротворчої місії.

Підписана угода дала можливість зупинити безглузду кровопролитну війну і повернути життя республіки в мирне русло.

Президент ПМР Вадим Красносельський неодноразово стверджував, що за роки свого існування цей формат Миротворчої операції довів свою ефективність, оскільки за весь період в ході виконання своїх службових обов’язків не загинув жоден миротворець, не сталося жодного серйозного конфлікту.

На думку Президента ПМР, зміна Миротворчого формату неприпустима.

Сергій ЛЕВЧЕНКО.