Виповнилося 80 років, як розпочалася одна з найбільш скорботних і трагічних сторінок в нашій історії – Велика Вітчизняна війна. До Придністров’я вона увірвалася вранці 22 червня 1941 року, нагрянула бомбардуванням аеродрому і залізничної станції в Тирасполі, мостів у Рибниці та Бендерах.
Уже з перших днів лихоліття бендерчани проявили організованість, витримку і мужність. На підприємствах, в установах, за місцем проживання розгорнули роботу штаби місцевої протипо-вітряної оборони. Сотні добровольців брали в облогу міський військкомат, вимагаючи негайної відправки на фронт.
Фашистські окупанти зробили Дністер прикордонною рікою. На території між Дністром і Прутом румуни створили губернаторство Бессарабія, яке вважалося приналежністю Румунії. Землі на схід від Дністра були названі губернаторством Трансністрія, центром якого спочатку був Тирасполь, а потім – Одеса, перейменована фашистами в місто Антонеску. Ця територія перебувала під спільним керуванням румунської адміністрації та рейхскоміссаріата України. З усієї території Румунії та Бессарабіі окупанти звозили у створені ними в Трансністрії табори смерті та єврейські гетто євреїв, циган, гагаузів, росіян, болгар та інших «інонаціоналів» для розчищення завойованих румунами (як їм здавалося, назавжди) земель.
Радянські війська, під натиском сил противника, 21 липня 1941 року змушені були відступити за Дністер і залишити Бендери. 23 липня місто було окуповане німецько-румунськими військами. Почався кривавий період фашистської окупації – 1 130 болісних днів і ночей. Румунський підручний Адольфа Гітлера маршал Іон Антонеску незабаром заявив на засіданні румунського уряду: «… Якщо обставини допоможуть мені виграти війну, тоді будьте впевнені, що не може бути іншого рішення, крім реформи про переселення і видалення всіх нацменшин з середовища румунського населення».
Частина єврейського населення встигла евакуюватися до приходу ворога. Відразу ж після початку окупації в місті було утворене гетто. Тоді ж 58 євреїв були розстріляні в яру біля Бендерської фортеці, близько 300 осіб – у судноремонтних майстернях. У рову біля фортеці стратили ще 700 євреїв. Потім цей рів прозвали Бендерським Бабиним Яром і встановили там меморіальну плиту. У протитанковому рову розлучилися з життям ще 1 000 осіб. Решта мешканців міста єврейської національності була депортована в табори Трансністрії. За роки німецько-румунської окупації в Бендерському повіті загинули 2,5 тисячі громадян єврейської національності.
У ході розв’язаного терору на території Трансністрії та Бессарабії нова влада не тільки переселяла та видаляла, а й катувала, вбивала, вішала. При цьому вона не робила винятку і для молдаван. Стіни будівель, паркани рясніли в ті дні указами та наказами фашистського командування, що регламентували життя городян.
Наприклад, відповідно до наказу від 28 серпня 1941 року, підписаного уповноваженим маршала Антонеску по адміністрації Бессарабії генералом К. Войкулеску, населенню пропонувалося в п’ятиденний термін здати під квитанцію патефонні та грамофонні платівки, зміст яких представляв собою відкриту чи приховану комуністичну пропаганду. Заборонялося співати пісні того ж змісту, підлягала вилученню література радянського періоду, а також плакати, карти, значки та інші матеріали. Невиконання цього припису каралося тюремним ув’язненням на термін від двох місяців до двох років і штрафом від 2 000 до 20 000 лей.
Проте городяни не скорилися фашистським завойовникам. З перших днів окупації в Бендерах почало діяти підпілля. Уже на початку своєї діяльності Микола Калашников, Михайло Вдовиченко, Михайло Ратушний викрали з військового складу радіоприймач. Затамувавши подих, слухали зведення Радінформбюро, записували їх від руки. Через те, що приймач був слабкий, довелося роздобути військову рацію. Листівки друкували вже на машинці, а в 1943 році розмножували їх на невеликому ротаторі. Григорій Карнаухов, який працював на пошті за завданням підпільного міськкому, вкладав листівки в солдатські посилки, поширював їх у санітарних військових ешелонах, які направлялися на фронт, і серед населення.
Активну диверсійну діяльність у місті та повіті розгорнули групи, керовані Михайлом Чорнолуцьким, Артимоном Неутовим, Дмитром Іванченком, Володимиром Лунгу.
Своїми діями підпільники Бендер зробили вагомий внесок у розгром фашизму на нашій землі. Дванадцять найактивніших з них були нагороджені орденами та медалями.
23 серпня 1944 року в ході Яссько-Кишинівської операції Бендери були звільнені від німецько-румунських окупантів.
Олександр ЗАЙЧУК.