Треба пам’ятати уроки минулого і будувати майбутнє

У своєму коментарі російському виданню «Парламентская газета» Президент ПМР Вадим Красносельський розповів про те, як у Придністров’ї в 1992 році почалася війна.

«2 березня 1992 року спецпідрозділи Молдови атакували в Кочієрах будинок офіцерського складу колишньої 14-ї армії, де проживали жінки та діти. На виручку їм, до речі, прийшли не військовослужбовці 14-ї армії, а гвардійці Придністров’я. Під час запеклого нерівного бою, захищаючи жінок і дітей, геройськи загинув гвардієць майор В. Воронков, який грудьми накрив гранату, що не зміг кинути на ворогів», –нагадав Глава ПМР.

Він назвав ще одну трагічну для придністровців дату – 19 червня 1992 року – початок вторгнення військових підрозділів Молдови в місто Бендери. «Тоді в Бендерах перебували спостерігачі від сторін, так звана громадська місія. За кілька днів до цього парламент Молдови прийняв рішення про виключно мирне розв’язання придністровського конфлікту. Після цієї ухвали місто Бендери було деблоковане і відкрите. З в’їздів у місто і виїздів були зняті блокпости. Але військові підрозділи Молдови порушили парламентське рішення і 19 червня 1992 року увійшли в Бендери з трьох напрямків – кишинівського, варницького і каушанського. Вони сіяли в місті смерть і розруху. Цілком очевидно, що за три дні підготувати вторгнення і мобілізувати волонтерів в молдовську армію було неможливо. Знадобився б як мінімум місяць. Висновок: під час прийняття парламентом рішення політичне керівництво Молдови вже дало злочинний наказ про військове вторгнення в мирне місто. Це теж факт», – розповів Вадим Миколайович.

У результаті збройної агресії Молдови в Придністров’ї гинуло мирне населення: жінки, діти, люди похилого віку, а також захисники республіки. Винні в геноциді проти придністровського народу досі не названі й не покарані. Сьогодні викликають побоювання випади окремих націоналістів, які загрожують придністровським громадянам.

«Треба пам’ятати уроки минулого і продовжувати будувати майбутнє», – сказав Президент. Так ми і робимо, і не перестаємо дякувати своїм захисникам зокрема і на сторінках газет. Розповіді про них допоможуть молодим придністровцям не тільки дізнатися подробиці, але і по-новому дивитися й оцінювати події 1992 року

Ганна ЛАЗАРЕНКО.