Основні принципи мирного врегулювання збройного конфлікту на берегах Дністра встановила Угода, підписана в Москві 21 липня 1992 року, а 29 липня в Зону безпеки були введені підрозділи російських миротворців. На зміну кровопролиттю прийшов мир.
Про миротворчу операцію та її значення для зміцнення державності ПМР ІА «Новости Приднестровья» розповів співголова Об’єднаної контрольної комісії від Придністровя Олег Бєляков.
Довідково: Бєляков Олег Леонідович народився 12 серпня 1962 року. Має дві вищі освіти: у 1985-му закінчив Камишинське вище військове командне училище МО СРСР, у 2000 році з відзнакою закінчив університет Міністерства внутрішніх справ Російської Федерації. Бере участь у миротворчій операції з 1992 року, у січні 2008-го призначений співголовою Об’єднаної конт-рольної комісії від Придністров’я.
– Олегу Леонідовичу, миротворча операція триває вже 29 років. Фактично виросло покоління людей, для яких миротворці – це звичне, повсякденне явище. Про таке зазвичай не замислюєшся. У чому полягають суть і значення миротворчої операції?
О. Б.: Слід зазначити, що це досить складний механізм, він має таку собі надбудову у вигляді Об’єднаної контрольної комісії, яка відає політичним урегулюванням можливих загострень ситуації, так і збройні сили трьох сторін (Росії як країни-гаранта, Придністров’я, Молдови) та військових спостерігачів України. Це приблизно 1 200 військовослужбовців, які безпосередньо перебувають у Зоні безпеки (ЗБ).
Ця зона розділяє конфліктні сторони, якими є Молдова і Придністров’я (що чітко визначено в Угоді 1992 року). Довжина ЗБ становить 225 км, ширина в різних місцях – від 12 до 20 км. Здебільшого це територія Придністровської Молдавської Республіки. На частку Республіки Молдова припадає лише 5 % площі зони розмежування.
Чи не щодня військові спостерігачі чотирьох сторін об’їжджають цю територію, починаючи від Кам’янки, Рибниці, Дубоссар і закінчуючи Григоріопольським, Слободзейським районами та містом Бендери. Ми спостерігаємо за тим, що відбувається у відносинах між сторонами, що конфліктують, підтримуємо безпеку на переходах, там, де здійснюється переправа через Дністер між правим і лівим берегами. Ми сприяємо проведенню діалогу в рамках переговорного процесу. Навіть серйозний міжнародний формат «5+2» працює завдяки створеним миротворчою операцією умовам.
Що сталося б, якби такого майданчика для діалогу не було? Сторони постійно пред’являли б одна одній претензії, через які виникали б локальні конфлікти, здатні перерости у збройні зіткнення. Тільки військова складова здатна не допустити загострення ситуації в ЗБ.
Відомі випадки, коли в період проведення парламентських виборів у Республіці Молдова націоналістичні формування здійснювали провокації на території Придністровської Молдавської Республіки, перекривали пункти переходу, провокували протиправні дії щодо наших прикордонників, намагалися влаштовувати з ними бійки, примусово заштовхнути в автобуси. Був навіть інцидент, у якому і російський комендант постраждав. І тільки механізми миротворчої операції допомогли втримати ситуацією та не допустити загострення обстановки в цьому районі.
Протягом 29 років спокій на берегах Дністра підтримується завдяки тому, що воїни-миротворці виконують свою щоденну роботу. Забезпечувати мир і безпеку, посадити сторони за стіл переговорів – у цьому основні обов’язки миротворчої операції.
– У чому унікальність цієї операції? Яким чином миротворці успішно виконують свої завдання?
О. Б.: На думку придністровської сторони (вважаю, що російська теж погодиться з цим) ця операція є унікальною в першу чергу з точки зору своєї організації. Самі розумієте, що посадити за стіл переговорів конфліктуючі сторони було не так просто. Однак Росія змогла це зробити, змогла надати необхідні гарантії та переконати вчорашніх ворогів у необхідності діалогу.
На сьогодні в рамках миротворчої операції працюють військові контингенти Придністров’я і Молдови. Вони разом несуть службу на спільних тристоронніх миротворчих постах і беруть участь у моніторингу обстановки в Зоні безпеки спільно з військовими спостерігачами Росії та України. В тому й унікальність, що сторони конфлікту беруть участь у підтримці миру спільно.
Запитайте кожного громадянина Придністров’я, чи є миротворча операція гарантом його безпеки. Упевнений, що більшість вважає саме так. Це єдиний елемент нашої з вами безпеки, який не дозволяє розв’язати будь-які агресивні дії проти нашої держави.
Повторюся ще раз, що миротворча операція повинна сприяти переговорному процесу. Ми створили всі умови для мирного діалогу. Краще десятиліттями домовлятися, ніж вести якусь локальну і швидку війну. І переговорний процес триває. Погано чи добре, але триває. Миротворча операція повною мірою зупинила кровопролиття, яке було тут у 1992 році, з великими жертвами, з великими втратами, з руйнуванням економічної інфраструктури Придністров’я. Нині це все відновлено, республіка просувається вперед. І це знову ж таки завдяки миротворчій операції.
– А як ставляться до миротворчої операції жителі тієї частини Зони безпеки, яка перебуває під юрисдикцією Молдови?
О. Б.: Виходячи з тієї інформації, яку ми одержуємо в режимі реального часу кожен день, і глави адміністрацій, і жителі населених пунктів Молдови та Придністров’я з великою повагою ставляться до миротворців. Усі емоційні висловлювання, які іноді лунають на засіданнях ОКК про те, що хтось комусь не довіряє, не відповідають дійсності. Населення в Молдові теж розуміє, що стабільність і мир – це краще, ніж протистояння. А такі умови якраз і створює миротворча операція.
– Не могли б Ви назвати, скажімо, точки найбільшої напруженості, в яких миротворча операція не дозволила конфлікту перерости в гарячу фазу?
О. Б.: Такі ситуації траплялися. Це річковий порт у районі села Варниця, і мікрорайон Сєверний 2013 року, станція «Бендери-1», і село Роги в Дубоссарському районі… щороку щось відбувається. Наприклад, ситуація на пункті переходу «Варниця – Бендери»: протистояння правоохоронним органам Придністров’я. Воно могло б мати досить серйозні наслідки, якби не грамотні дії в першу чергу правоохоронних органів, які виконували свої обов’язки, а в другу – миротворців, які стали розмежувальною стіною перед учасниками заворушень.
– А як можна описати нинішній рік?
О. Б.: Миротворча операція – це досить складний процес. Говорити про те, що все було рівно та успішно, все-таки не можна. Ми відзначаємо певні елементи нерозуміння. Все частіше з молдовської сторони почали лунати тези про те, що необхідно змінити формат миротворчої операції, залучити до заходів з моніторингу в ЗБ міжнародні структури в особі ОБСЄ… іноді непорозуміння виникає з елементарних питань, що стосуються, скажімо, прийняття рішення на засіданні ОКК. Та зі своїми завданнями ми справляємося, в повному обсязі підтримуємо мир, і, як доповідають наші військові, обстановка в Зоні безпеки керована і контрольована.
– Раніше між правоохоронними органами Придністров’я та Молдови постійно виникало тертя…
О. Б.: Воно й продовжує виникати. Наприклад, 15 липня в Григоріополі двоє співробітників поліції в цивільному одязі спробували затримати громадянина Придністров’я і вивезти його в Молдову. Звичайно, правоохоронні органи Придністров’я втрутилися. Так виник конфлікт. І сталося це в результаті порушення принципів, погоджених Об’єднаною контрольною комісією. Існує Тимчасове положення про діяльність правоохоронних органів у ЗБ. Воно чітко встановлює принцип територіальності. Кожен правоохоронний орган відповідає тільки за територію, розташовану в адміністративному підпорядкуванні відповідної сторони. Коли ж цей принцип порушується, відбуваються такі події. І чорною плямою є вихід Республіки Молдова з угод 1999 і 2001 рр., коли питання взаємодії правоохоронних органів сторін, зокрема й у Зоні безпеки, були узгоджені на вищому рівні. Цей механізм тепер не працює, що і призводить до збоїв і конфліктів.
– Президент Молдови Майя Санду заявила, що розмовлятиме з Володимиром Путіним про виведення миротворців. Чи можна до цього ставитися, як до спроби денонсувати угоду 1992 року?
О. Б.: Річ у тому, що неодноразово, зокрема й під час зустрічей на вищому рівні, лунала одна і та ж теза, що виведення російських військ в особі миротворців можливе тільки після врегулювання молдо-придністровського конфлікту і визначення статусу Придністров’я. Про це говорили президенти Молдови, України та Росії. Теза не змінилася. Це чітко прописано і в нормативних документах, що регламентують миротворчу операцію. То ж я вважаю, що цього не станеться. Тому що тільки завдяки російській складовій у миротворчій операції та спільній участі всіх сторін удається збалансувати наявні суперечності. Сподіваюся, що розум переможе, і ситуація залишатиметься під контролем миротворчих сил.
– У миротворчій операції «просто» не було, напевно, ніколи…
О. Б.: Так воно, насправді, і є.
– Та все ж, якщо взяти якийсь загальний вектор, стало за минулі роки простіше чи складніше? I чи змінилося ставлення Російської Федерації та Молдови до миротворчої операції?
О. Б.: Викликає велику повагу постійна і досить прагматична позиція Російської Федерації в миротворчій операції. Вона не піддається ніяким впливам, чітко дотримується нормативних документів, якими в 1992 році були встановлені принципи врегулювання конфлікту на території Придністров’я. А от Молдову, дійсно, кидає то вліво, то вправо. Були випадки, коли молдовські миротворці залишали свої пости, відмовлялися від виконання своїх функцій у рамках діяльності військових спостерігачів. Однак нам вдається долати ці труднощі.
– Зовнішні обставини якось впливають на миротворчу операцію? Нині, скажімо, відносини між Росією та Україною далеко не найпростіші…
О. Б.: Однозначно. Забезпечення підтримки російського контингенту миротворчих сил у повній бойовій готовності багато в чому залежить від заборони проїзду військовослужбовців РФ через Україну. І молдовська сторона теж тією чи іншою мірою обмежує в’їзд офіцерського складу для укомплектування російських збройних сил, що перебувають на території Придністров’я. Впливає й економічна блокада, й інші подібні обставини.
Як поводитимуться представники Молдови в ОКК, якщо їхнє керівництво раз у раз заявляє про те, що треба припиняти миротворчу операцію, виводити війська? Підтримувати баланс досить складно. Однак ми знаходимо виходи зі скрутних ситуацій. Оперативна група російських військ бере активну участь у комплектуванні підрозділів миротворчих сил, що направляються в ЗБ, у їх складі служать і громадяни Придністров’я.
– Нині в миротворчих силах уже служить покоління, яке не пам’ятає, як починалася миротворча операція. Чи має Придністров’я якісь складнощі з укомплектуванням цих підрозділів?
О. Б.: Наша держава робить багато для того, щоб служба в миротворчих силах була престижною. Почну з елементарного: дещо підвищене грошове забезпечення; робиться максимум можливого для постачання всім, що належить за стандартами; наші миротворці несуть службу на постах разом з військовослужбовцями Росії та Молдови. У результаті в миротворчих силах служать люди, які розуміють поставлені перед ними завдання. Ми з великою повагою ставимося до наших воїнів-захисників.
– Ваш прогноз: скільки триватиме миротворча операція?
О. Б.: Вона триватиме рівно стільки, скільки необхідно для визначення статусу Придністров’я і врегулювання придністровського конфлікту.
– Що Ви побажали б воїнам-миротворцям та іншим учасникам операції?
О. Б.: На сьогодні миротворчі сили успішно справляються з поставленими завданнями. 29-річний досвід цієї роботи показує, що тільки вони можуть підтримати мир і безпеку на цій території в повному обсязі. Воїнам-миротворцям я хочу від щирого серця побажати витримки, здоров’я, удачі, мирного неба та успішного виконання службових завдань
Олександр СОЛОВЙОВ.
Фото з вiдкритих джерел.