Перша документальна згадка про Кам’янку як про населений пункт датована 1608 роком. Відтоді й веде своє літочислення північна перлина Придністров’я.
Усі ми розуміємо, що вік Кам’янки, очевидно, дещо солідніший. Археологічні дані свідчать, що задовго до ХVII століття на березі Дністра в затишному куточку, захищеному високими пагорбами, осіли перші поселенці. Вони будували хати й прокладали дороги, обробляли землю і закладали сади, створювали сім’ї та ростили дітей. І так –століття за століттям. Результатом праці багатьох поколінь кам’янчан стало квітуче місто, що раніше вважалося прикрасою Подолії, а нині є перлиною Придністров’я.
«Кам’янка славиться своєю багатою історією і традиціями, є гордістю городян і улюбленим місцем відпочинку туристів, – відзначив у вітанні з нагоди дня міста Президент ПМР Вадим Красносельський. – З року в рік Кам’янка перетворюється, ушляхетнюється, стає красивішою та затишнішою. Не припиняються роботи щодо реставрації парку імені П. Х. Вітгенштейна, який переживає друге народження й має стати оазисом серед місцевих пам’яток. Відрадно, що в тісній взаємодії та співпраці міських властей з представниками громадськості народжуються нові ідеї та проекти щодо вдосконалення інфраструктури, розвитку соціального середовища, спрямовані на поліпшення дозвілля й відпочинку жителів Кам’янки та гостей міста».
Народні гуляння на головній площі
Старовинний парк, згаданий Главою держави, два століття є центром культурного життя міста. Саме тут проводяться найважливіші заходи, учасниками яких стають мешканці та гості Кам’янського району. Однак нині в парку, крім робіт з повернення цьому куточку відпочинку його історичного вигляду і створення сучасного дитячого містечка з ролердромом і зоною воркаута, у розпалі замощення майже 9 тисяч квадратних метрів доріжок тротуарною плиткою. А реконструкція літньої естради – наступний етап ремонту.
У рамках Фонду капітальних вкладень упорядковується і глядацький зал районного Будинку культури. Тому головною локацією нинішнього Дня міста стала центральна площа Кам’янки. Там розгорнулися виставки творчих досягнень народних умільців, дитяче містечко та ярмаркова торгівля. Купити можна було все, що, всупереч примхам погоди (пізнім весняним заморозкам і рясним опадам під час цвітіння рослин і збору урожаю), зуміли виростити землероби Кам’янщини: добірні овочі та фрукти, соковиті кавуни й дині. Городяни та гості міста з задоволенням пригощалися всілякою випічкою, традиційними шашликами й екзотичними ролами.
Центром ярмарку, без сумніву, став прилавок Кам’янського консервного заводу. Прихід на ККЗ інвестора дав підприємству імпульс для подальшого розвитку. Тут серйозно зайнялися модернізацією виробництва, формуванням власної сировинної бази. Як наслідок – збільшився колектив, що стабільно працює та гідно заробляє; удвічі зросли обсяги виробленої продукції, а слідом – і доходи від її продажу. Головне, що в першу чергу і цікавить нас, покупців, – суттєво розширився асортимент. Тому біля прилавка ККЗ постійно стояла невеличка, а все ж таки черга. Охоче купували кам’янчани консерви, що здобули славу далеко за межами ПМР: зелений горошок, цукрову кукурудзу, кабачкову ікру та яблучний сік. Брали на пробу новинки: рагу з овочів, мариновані огірки й патисони – такі акуратні, на «зубок», що не кожна дбайлива хазяйка зі своєї грядки встигне зняти. Порадували заводчани ласунів: зварили запашне варення з вишні й черешні, абрикосовий, персиковий і полуничний джем, сливове та яблучне повидло. Усе розфасоване з урахуванням купівельного попиту: на пробу – у 370-грамові баночки, для сім’ї – у звичну тару, для великих заходів – у трикілограмові ємності.
Кам’янка продовжує розвиватися
Урочисту частину свята відкрив глава державної адміністрації міста і району. «Радує, що на п’ятому своєму столітті Кам’янка, попри всі труднощі, продовжує розвиватися, – відзначив Володимир Бичков. – Побудовані кілометри доріг, дитячі майданчики та багато інших об’єктів. Коштом Фонду капвкладень ведеться серйозна робота в Центральній районній лікарні: ремонт покрівлі на основній будівлі, заміна вікон у поліклініці. У жовтні плануємо закінчити облаштування районного Будинку культури. Успішно справляються трудові колективи підприємств комунальної сфери з адресними, інвестиційними та муніципальними програмами, розвивають інфраструктуру, упорядковують багатоквартирні будинки та двори, підтримують чистоту в місті й озеленюють його. Завершені роботи по замощенню територій дитячих садків № 5 і № 7 тротуарною плиткою. Триває будівництво Дошки пошани у центрі міста. Незабаром розпочнеться облаштування скверу на бульварі Солтиса та зливової каналізації на трьох центральних вулицях Кам’янки».
Керівник району подякував землякам, які невтомно працюють для того, щоб зробити місто затишнішим, красивішим, комфортнішим. Близько 30 кам’янчан нагороджені грамотами глави держадміністрації та міськрайради народних депутатів за великий внесок у розвиток інфраструктури Кам’янки, сфери житлово-комунального господарства, електроенергетики, водопостачання. А переможцями традиційного конкурсу на кращу територію підприємства і бюджетної установи стали колективи філії «Тираспольтрансгазу» та дитсадка № 5. Серед підприємців заслужену нагороду одержав Євген Лисий, а в номінації «Краще подвір’я приватного будинку» переміг Руслан Штефирца.
Людина – легенда
Незаперечним є факт, що головне багатство будь-якого населеного пункту – його жителі. Різні за віком, національністю, професіями, вони розвивають економіку і натхненно творять у всіх жанрах мистецтва. Вони є рушійною силою будь-яких починів і спільно будують те, що називається повсякденним життям. Тому саме вони стають головними героями, яких всенародно вшановують у святкові дні.
У Кам’янці склалася традиція: щороку присуджувати одному з земляків почесне звання «Людина – легенда». Вже за назвою номінації зрозуміло, що удостоюються звання городяни, чий життєвий шлях є гідним прикладом для наслідування. Нинішнього року до символічної Книги пошани Кам’янки внесено ім’я Івана Бистрова. 
Чимало придністровців уже зрозуміли, хто це. Іншім поясню: з 1977 року він працює в Кам’янському санаторії «Дністер» і вже три десятиліття очолює оздоровницю. За цей час І. Бистров упровадив у лікувальний процес природні чинники: радон і мінеральну воду, побудував сучасний бювет. Саме під керівництвом Івана Гавриловича колектив закладу зумів створити всі умови для комфортного лікування та затишного відпочинку, зробивши оздоровницю однією з головних пам’яток не тільки Кам’янки, а всього Придністров’я. У 2000-му головний лікар санаторію «Дністер» І. Бистров увійшов до плеяди переможців республіканського конкурсу «Людина року».
На сьогодні санаторій, попри складний період, функціонує, оздоровлює відпочивальників, значна частина яких прибуває з-за кордону. Триває будівництво спеціалізованого чотириповерхового лікувального корпусу, здійснюється переобладнання процедурних кабінетів і житлових номерів, упорядковується територія. Налагоджуються контакти та зв’язки з профспілками та приватними організаціями близького зарубіжжя – усе заради того, щоб втілити в життя заповітну мрію про те, щоб Кам’янка стала справжнім курортним містом.
Багато часу і сил Іван Гаврилович присвячує громадській роботі. Нині він очолює Громадську раду Кам’янського району і територіальне відділення Загальнопридністровського народного форуму (ЗНФ). Успіхи Івана Бистрова в професійній діяльності та на громадському терені відзначені орденами Пошани, «Трудова слава», «За заслуги перед Вітчизною» ІІ та І ступенів.
Міцна родина – міцна країна
Наші предки вірили: дівчина, яка до Першої Пречистої не знайде судженого, до весни залишиться незаміжньою. Юна студентка Ніна і Володимир, який тільки-но повернувся з армії, до 28 серпня 1971 року не лише знайшли одне одного, а й зіграли у храмове свято весілля. Відтоді Островарі відзначають річниці спільного життя у День міста. До нинішнього свята підійшли золотими ювілярами. Не тільки городяни, а і чимало жителів району добре знають Ніну Іванівну, яка 40 років очолювала відділ запису актів цивільного стану, та Володимира Амбросійовича – професійного водія з 45-річним стажем. Присвячуючи багато сил і часу роботі, вони не обділили любов’ю та турботою сина й доньку, які подарували батькам трьох онуків.
Наталія Шарапановська та Віктор Штирба навчалися в одному класі Кам’янської середньої школи № 1. Однак не тоді примітили одне одного. Кожен обрав свій життєвий шлях: Віктор освоїв професію механізатора, Наталія – фінансиста. Коли ж повернулися до рідної Кам’янки, зустріли своє щастя в новорічну ніч біля головної ялинки міста. З тих пір разом пишуть історію любові. Вони можуть дати молодим Івану та Аріні Унтура перевірені поради, як уникнути рокових помилок на шляху до срібного весілля.
Досвідом багатодітних батьків готові поділитися Вікторія й Олег Томчаки. Старшу донечку виховали справжньою помічницею в усіх домашніх справах. Особливо подобається Ангеліні няньчитися з однорічною Златою. Середня дитина – надія батька. Владик має величезний інтерес до конструювання. Може годинами щось створювати, поки не доб’ється поставленої мети. Глава сім’ї, що власноручно побудував хату, для маленького сина став найкращим прикладом.
Таких дружних, люблячих, міцних сімей у Кам’янці багато. З року в рік вони піднімаються в День міста на сцену для того, щоб розповісти землякам свою історію щастя – і вселити в когось, хто ще не знайшов його рецепт, упевненість: все в житті складеться, якщо постаратися.
Наша надія
У цій номінації кам’янчани вшановують юних городян, які добилися успіху в навчанні, творчості, спорті. У нинішньому році є ким пишатися в усіх сферах діяльності, проте найяскравіших перемог досягли вихованки Дитячої школи мистецтв, учасниці вокального ансамблю «Натхнення» Катерина Джолдошева, Марія Бадан, Богдана Шептикіна. Своєю виконавською майстерністю вони підкорили журі міжнародних вокальних фестивалів-конкурсів «Через терни до зірок» (Одеса) і «Танцюй, співай і перемагай!» (Бердянськ). Як це удалося дівчатам, стало зрозуміло, коли вони у святковий день заспівали для земляків «Осінній ноктюрн». Ніжні голоси дзвеніли та спліталися в казкової краси мелодію. Вона окриляла слухачів, кликала їх за собою в чарівну подорож із літа в осінь…
Пройтися рідним краєм, щоб побачити його в усій красі: на заході сонця чи світанку, у весняному цвітінні й осінній позолоті, хотілося при погляді на картини учнів Дитячої художньої школи. Ось вигнувся дугою над каналом місток у парку Вітгенштейна. Онде куточок старого міста ховається за міцним муром, складеним умільцями з каменя – головного будівельного матеріалу, що подарував ім’я місту. Ґрунтова дорога на околиці в’ється поміж ланів стиглої пшениці та ще зелених садів прямо в небо – ясне, мирне. «Божественна краса» – так назвав картину, на якій зобразив повноводний Дністер, Сергій Цвігун. І, мабуть, ця назва найточніше характеризує те відчуття, що вклали у свої роботи юні художники.
Молодіжний квест
Справжня любов до Батьківщини неможлива без глибокого знання рідного краю: його історії та людей, які написали найяскравіші її сторінки. Розуміючи це, активісти молодіжного крила Кам’янського територіального відділення ЗНФ за підтримки місцевої держадміністрації організували та провели квест «Моє місто».
Учасники заходу – старшокласники шкіл, студенти, юнаки та дівчата, що працюють у різних галузях народного господарства, – добре розуміли правила запропонованої гри. А для наших старших читачів поясню, що «quest» з англійської мови перекладається як «виклик, пошук, пригода». Усього цього в інтелектуальній грі було чимало. Цікаві запитання, ребуси та загадки вели учасників квесту від однієї пам’ятки міста до іншої. Здолавши різноманітні перешкоди, вирішивши багато логічних завдань і дізнавшись чимало нових фактів про Кам’янку, до Меморіалу Слави, що став фінальною точкою всіх маршрутів, члени трьох команд прийшли, практично, одночасно.
Заступник глави держадміністрації з соціальних питань Галина Трублаєвич подякувала учасникам квесту за любов до рідного краю, за гарне знання його історії та вручила всім сувеніри з зображенням живописних краєвидів Кам’янщини
Ніна ПАНАЇДА.