З ЧОГО ВСЕ ПОЧИНАЛОСЯ
Півстоліття тому, наприкінці серпня 1971 року, в міській лікарні Тирасполя, в побуті вперто іменованої городянами «Лечгородок», її колектив чекав призначення нового головного лікаря. Чекав з різними почуттями: настороженості, надії й навіть тривоги. Яким він буде, новий головлікар? І яким буде завтрашній день кожного з них, усієї лікарні та всіх її пацієнтів – жителів міста.
У душі всі, звичайно, сподівалися на краще: на новий етап розвитку лікарні, вищу організацію лікувального процесу та обслуговування тираспольчан, на більш якісний рівень оснащеності медобладнанням, нарешті, на поліпшення господарської діяльності. Новий головлікар прийшов. Вірніше, приїхав із Калараша, де керував районною лікарнею. Звали його Аділ Ібрагімов.
І дійсно, за його керівництва розпочався новий етап історії нашого «Лечгородка», а в майбутньому – Республіканської клінічної лікарні. Це був найбільший лікувальний заклад на півдні МРСР, один з опорних у радянській республіці, тут склалася справжня школа передового медичного досвіду, сюди приїжджали лікарі з усього Радянського Союзу. На початку 90-х років лікарня стала республіканською (РКЛ).
КОЛИ МИНУЛЕ СТАЄ ЛЕГЕНДОЮ
Аділ Ісмайлович Ібрагімов народився 1931 року в Азербайджані. Професію освоював в Азербайджанському державному медичному інституті. Починав трудову діяльність за направленням санітарним лікарем. Причому Молдавію він вибрав сам. Тут цілих 10 років очолював лікарню Каларашського району республіки. На цій посаді він проявив себе з найкращого боку. Тому в 1971 році Міністерство охорони здоров’я МРСР прийняло рішення про переведення досить перспективного молодого спеціаліста з Калараша в Тирасполь на посаду головного лікаря місцевої міської лікарні, якою він надалі дуже успішно керував упродовж 30 років.
З приходом Аділа Ібрагімова в «Лечгородок» змінюватися все почало прямо на очах: відкривалися та оснащувалися нові спеціалізовані відділення: зокрема гнійної хірургії, відділення загальної терапії, хірургічне відділення № 2, ендокринологічне, гастрологічне, пульмонологічне, кардіологічне, наркологічне відділення, радіоізотопна і міжрайонна цитологічна лабораторії, ендоскопічний і бронхологічний кабінети, барокамера. Прискорився ремонт старих будівель і почали зводитися нові лікувальні корпуси. Колеги – хочеш не хочеш – відзначили в цьому керівникові невгамовну енергію, професійний азарт і вимогливість до себе та до своїх підлеглих.
Під його керівництвом було налагоджено наступництво між стаціонаром і поліклініками, іншими лікувальними закладами міста. Знизилася страхова захворюваність поміж працівників і службовців промислових підприємств. Крім того, зменшилися показники захворюваності на туберкульоз, а відсоток охоплення жителів Тирасполя профілактичними флюорографічними оглядами досяг 99,4 %.
Багато сил він вкладав у покращення естетичного стану лікувальних відділень та упоряд-кування території лікарні. «Лечгородок» регулярно нагороджували дипломами Міністерства охорони здоров’я СРСР і МРСР. Незабаром установа була затверджена республіканською школою передового досвіду, базовим закладом для практичного навчання молодих медичних фахівців вищої та середньої ланки.
КОЛЕГИ ТА БЛИЗЬКI ПРО НАСТАВНИКА
«Під керівництвом Аділа Ібрагімова була підготовлена плеяда прекрасних лікарів. Він не забутий суспільством, не забутий колективом, у якому пропрацював 30 років, не забутий республікою», – підкреслив у бесіді з нашим кореспондентом його учень і послідовник, а нині депутат Верховної Ради ПМР Володимир Пєлін, який з 2010 до 2020 року очолював Республіканську клінічну лікарню. Такої ж думки дотримується не тільки він.
«На роботу Аділ Ісмайлович завжди приходив першим, а йшов останнім. Щодня обходив територію лікарняного містечка, заходив у всі відділення, розмовляв з людьми – зі співробітниками, з хворими – тобто брав пряму участь у житті лікарні. Усіх своїх співробітників він знав по іменах, знав усі наявні проблеми. Його рішення були обдуманими, грамотними, виваженими», – розповів Геннадій Грибенчиков, заступник головлікаря РКЛ з хірургії.
«Головлікар – це не тільки лікар. Він має бути й клініцистом, який повинен вміти зорієнтуватися в будь-якій ситуації, й менеджером, і господарником, щоб підтримувати в належному стані всі структурні підрозділи лікарні. Так-так, головний лікар – це й інженер, адже в кожній лікарні є вода, тепло, каналізація, телефонна мережа. Аділ Ісмайлович був саме таким, – так згадує головного лікаря «Лечгородка» Тетяна Чернявська, яка довгий час працювала з ним пліч-о-пліч старшою медсестрою лікарні. – Я, на той час керівник молодшої та середньої медичної ланок усього нашого закладу, працювала з ним легко, з бажанням, результативно».
Близький нашому герою Василь N, який побажав залишитися невідомим, сказав коротко і просто: «Він був великою людиною та великим трудягою. Він був на своєму місці». Приїжджали з Азербайджану в Придністров’я і діти Аділа Ібрагімова – дочка Ельміра і син Аріф. Звичайно, і вони зустрічалися з журналістами.
«Ця лікарня була його домівкою, а її медичний колектив – його сім’єю. Він жив цим і говорив, що без цього жити не зможе», – поділилася з нами Ельміра Аділівна. Аріф Аділович був гранично лаконічним: «Його девіз був – допомагати людям. Він завжди намагався робити все для блага людини».
УВIЧНЕННЯ ПАМ’ЯТI ЛЕГЕНДАРНОГО КЕРIВНИКА
Рік тому, 27 серпня, в Республіканській клінічній лікарні відкрили меморіальну дошку легендарному придністровському головлікарю. На церемонії були присутні численні співробітники медустанови, його друзі та близькі, громадськість. Приїхали діти, а також члени Громадської ради Азербайджану.
«Ми відкриваємо меморіальну дошку людині, завдяки якій ця лікарня процвітала, була базою для підвищення кваліфікації лікарів усього Радянського Союзу, школою передового досвіду. Керувати такою установою протягом 30 років – це і дуже складно, і почесно», – сказав, відкриваючи захід, Володимир Пєлін, тоді головний лікар РКЛ.
Наприкінці 2000 року, коли вже став пенсіонером, Аділ Ібрагімов залишив посаду головлікаря й очолив фізіотерапевтичне відділення лікарні. А у 2011-му він пішов на заслужений відпочинок. Не стало легендарного лікаря у 2017 році.
Держава відзначила його заслуги безліччю нагород. Серед них ордени «Знак Пошани», «Трудова слава», медаль «За трудову доблесть», почесне звання «Відмінник охорони здоров’я ПМР». Це був лікар і керівник від Бога, легенда придністровської системи охорони здоров’я
Павло ОСТАПЕНКО.