П’ятнадцять років тому Придністров’я пережило один із найскладніших етапів своєї історії: блокадні заходи з боку сусідніх держав – Молдови та України – загрожували знищити економіку республіки, а отже, постало питання щодо можливості її подальшого розвитку як самостійної держави. Такі антигуманні дії Кишинева й Києва координували та фінансували США та Євросоюз, а метою облоги було обмеження впливу Росії в регіоні.
Ситуацію могли змінити тільки рішучі дії влади республіки, спрямовані на забезпечення інтересів придністровців. Саме таким кроком став Загальнореспубліканський референдум 17 вересня 2006 року. Для його проведення в містах і районах ПМР були сформовані штаби громадських об’єднань на підтримку плебісциту. Дню голосування передувала широкомасштабна роз’яснювальна робота серед населення про цілі та завдання референдуму, громадські об’єднання також вели яскраву й активну агітаційну кампанію під гаслами: «Так» незалежності Придністров’я!», «Ми не Молдова! Ми пам’ятаємо!», «Ми маємо право на своє майбутнє!», «За єдність з Росією!»
Слід визнати, що результати референдуму не стали одкровенням для більшості громадян ПМР. У плебісциті взяли участь 78,5 % жителів республіки, які мали право голосу, а це 310 169 осіб. За офіційними даними за незалежність і подальше вільне приєднання Придністров’я до Росії проголосували 301 332 придністровці (у голосуванні взяли участь 97,2 %). Об’єднання Придністров’я з Республікою Молдова побажали тільки 10 308 (2,3 %).
За ходом волевиявлення стежили понад 170 міжнародних спостерігачів. Жоден з них не виявив порушень Конституції та Виборчого кодексу ПМР чи інших законодавчих актів Придністров’я. Референдум 2006 року, як і попередні 6 плебісцитів, що проводилися в республіці, став вираженням абсолютної й повної демократії, а його підсумки – основним орієнтиром для влади ПМР і сигналом для всієї міжнародної спільноти.
Та, на жаль, Придністровський референдум не був визнаний легітимним міжнародною спільнотою, насамперед Молдовою, Румунією, Україною, Євросоюзом, США, ОБСЄ, Радою Європи. Тому за підсумками цього плебісциту депутати Держдуми Росії прийняли заяву, в якій говорилося про те, що підсумки референдуму в ПМР заперечувати не можна, вони повинні бути повною мірою враховані міжнародною спільнотою. Російські парламентарії підтримали заходи щодо поліпшення економічного становища в Придністров’ї та зняття обмежень на зовнішньоекономічну діяльність, зазначили важливість забезпечення стабільності безпеки в регіоні, збереження російських миротворчих сил. «Держдума вважає, що РФ повинна вибудовувати свою політику з урахуванням вільного волевиявлення народу ПМР», – зазначалося в заяві.
Багато придністровців назвали проведення VII референдуму «дорогою на Батьківщину». Адже саме з входженням території Придністров’я до складу Росії наприкінці XVIII століття почалося формування багатонаціональної придністровської ідентичності. Більше того, навіть під час розпаду Радянського Союзу жителі ПМР висловилися за збереження великої й міцної країни. Слід підкреслити, що Придністров’я не оголосило про вихід зі складу СРСР і може вважатися частиною правонаступника Радянського Союзу – Російської Федерації.
Підбиваючи підсумки історичного референдуму, директор ІСПДРР Ігор Шорников сказав журналістам: «Понад 30 років Придністров’я виживає як де-факто незалежна держава. І єдиний мотив цих величезних зусиль – прагнення бути разом з Росією. Нині Придністров’я, можливо, стоїть напередодні великих потрясінь, саме віра в Росію підтримує нас, дозволяє спокійно дивитися в майбутнє».
Вільне волевиявлення придністровського народу 17 вересня 2006 року закріпило російський вектор зовнішньої політики ПМР як стратегічний курс розвитку нашої держави, створило основи для інтеграції республіки в такі галузі життєдіяльності Росії, як економіка, право, соціальна політика. Цей день відкрив нову сторінку у двосторонніх взаєминах ПМР і РФ. «Упевнений, що прагнення громадян Придністров’я до єдності та спільного розвитку з Росією обов’язково досягне своєї мети – це лише питання часу», – зазначив керівник зовнішньополітичного відомства нашої республіки Віталій Ігнатьєв у своїй доповіді «Загальнореспубліканський референдум 17 вересня 2006 року – основа зовнішньої політики Придністровської Молдавської Республіки».
Потрібно сказати, що результати плебісциту 2006 року зберігають свою важливість та актуальність і на сьогодні. Переважна більшість придністровців упевнена: якби референдум проводився нині, наш народ проголосував би так само, як і 15 років тому. Символічно, що багато наших жителів відзначили 15-річчя референдуму в день початку голосування на виборах до Держдуми РФ, у яких взяли участь росіяни ПМР
Олександр ПЕТРЕНКО.
Фото з вiдкритих джерел.