«Працю вчителя ні з чим не зрівняти… Ткач уже через годину бачить плоди своєї праці, сталевар через кілька годин радіє вогненному потоку металу – це вершина його мрії; пекар, сіяч, хлібороб через кілька місяців милується колосками та жменею зерна, вирощеного в полі… Учителю ж треба трудитися роки й роки, щоб побачити предмет свого творіння; буває, минають десятиліття, і ледве починає позначатися те, що ти замислив…», – написав великий педагог Василь Сухомлинський.
Наше місто завжди славилося талановитими й досвідченими вчителями. Мені пощастило з чудовим наставником – учителем української мови та літератури Аделіною Сигізмундівною Проценко. Ця жінка з тих педагогів, які поєднують у собі величезний викладацький досвід та обсяг знань, по-справжньому творче, душевне ставлення до процесу навчання. Про таких людей кажуть, що вони працюють з «вогником», віддаючи справі всю себе. Називають їх просто – «Учитель з великої букви».
У нашій школі Аделіна Сигізмундівна працює від дня її заснування – з серпня 1981 року. Загальний стаж – понад 50 років. Скільки любові, доброти, знань, наполегливої праці знадобилося їй, щоб за роки своєї діяльності дати міцні, глибокі знання сотням учнів. Давня мудрість говорить: «Великий той учитель, який чесно виконує свою справу, знає чого вчити, досконало володіє всіма секретами своєї професії». Наша героїня й є тим великим учителем. Це про неї сказано: «Учителем треба спочатку народитися і тільки після цього ним стати». Сам Бог вдихнув у цю жінку дар, володіти яким одночасно важко, почесно і прекрасно, – навчати дітей.
У моїй пам’яті спливає яскравий осінній день 2010 року, коли я після закінчення університету прийшла працювати вчителем української мови в школу № 9. Того дня я познайомилася зі своєю наставницею. Я почала свою педагогічну діяльність, а Аделіна Сигізмундівна надихала мене, збагачувала ідеями, практичною участю, заряджала оптимізмом, вірою у свої сили та успіх.
З упевненістю можу сказати, що учні стали її сім’єю, а школа – домівкою, роботою, храмом, смутком і радістю, буднями й святами – самим життям. Усі, кого виховала, кого вчила ця дивовижна людина, приносять користь нашій державі та поза її межами, працюючи в різних галузях. Учні Аделіни Сигізмундівни стали лікарями, вчителями, журналістами, економістами, військовими, енергетиками, банкірами, бізнесменами, будівельниками, робітниками, а головне – гарними людьми.
Моя старша колега завжди привітна і доброзичлива. Нині кожен її день розписаний по годинах: уроки, олімпіади, підготовка учнів до іспитів. А треба ще встигнути зробити домашні справи. Вона все встигає: її знають не тільки як чудового педагога, дбайливого наставника, а ще як прекрасну господиню, дружину, щасливу матусю та лагідну бабусю.
Символічно, що 5 жовтня, в день професійного свята, Аделіна Сигізмундівна відзначає свій день народження. Весь колектив учителів МОЗ «Рибницька російсько-молдавська середня загальноосвітня школа № 9», методоб’єднання учителів української мови та літератури Рибницького району та міста Рибниці вітають колегу з ювілеєм, ставлять велику п’ятірку за працьовитість, любов до своєї справи та висловлюють величезну вдячність.
Аделіно Сигізмундівно, Ви – найкращий учитель, відмінний наставник і просто хороша людина. Ви завжди підставляєте своє плече, даєте мудру пораду, заряджаєте своїм натхненням. Від щирого серця вітаємо Вас із Днем народження, з прекрасним ювілеєм. Бажаємо міцного здоров’я, невгасної енергії. Хай ваш педагогічний талант, доброта, душевна щедрість і невичерпний оптимізм ще довго залишаються маяком для учнів і для нас, Ваших колег. Прийміть найщиріші побажання міцного здоров’я, великого людського щастя, усіх земних благ
Катерина ТУШНИЦЬКА,
учитель української мови та
літератури МОЗ «РРМСЗОШ № 9».