Багато цікавих і знаменитих людей залишило свій яскравий слід у давній і сучасній історії нашої республіки. Вони захищали її від ворогів, працювали в цехах заводів і на будівництвах, ухвалювали доленосні рішення.
Будівельники й керівники міста, воєначальники й робітники, директори заводів, фабрик, управлінь, космонавт і революціонер в різні часи перетворювали нашу землю. Їх відзначали урядовими нагородами й високими званнями героїв і лауреатів престижних премій. Придністровці з глибокою вдячністю згадують своїх знаменитих земляків. Вони заслужили, вони гідні звання «Почесний громадянин».
Олексій Федорович Царьов (1883–1970) – почесний громадянин міста Тирасполя, учасник повстання на броненосці «Князь Потьомкін-Таврійський», державний і громадський діяч. 
У 1928 році Олексій Федорович був призначений директором Тираспольського механічного заводу ім. С. М. Кірова, а потім – наркомом легкої промисловості і головою Раднаргоспу МАРСР. У роки Великої Вітчизняної війни, попри похилий вік, він брав активну участь в евакуації людей і обладнання, в тилу працював директором великого підприємства в Північній Осетії. Після звільнення Молдавії від фашистів Олексій Федорович повернувся в Тирасполь і долучився до відновлення деревообробного комбінату і винно-коньячного заводу. До кінця своїх днів він вів активне громадське життя, часто зустрічався з молоддю.
Рішенням виконавчого комітету Тираспольської міської Ради трудящих у 1968 році йому було присвоєне звання «Почесний громадянин м. Тирасполь». Його ім’ям названі вулиці в Тирасполі та Одесі. Протягом багатьох років у Тирасполі на Дністрі організовували регати його пам’яті. На будинку, де в останні роки жив О. Ф. Царьов, на бульварі Гагаріна, встановлена меморіальна дошка.
Федір Панасович Осташенко (1896–1976) – Герой Радянського Союзу, почесний громадянин Тирасполя і Братислави, кавалер двох орденів Леніна, трьох орденів Червоного Прапора, 
орденів Суворова ІІ ступеня, Вітчизняної війни І ступеня, багатьох медалей. Федір Панасович командував військами 57-го стрілецького корпусу 37-ї армії 3-го Українського фронту, який спільно з іншими військовими підрозділами 12 квітня 1944 року звільнив місто Тирасполь від німецько-румунських фашистських окупантів. У 1948 році закінчив Вищі академічні курси при Військовій академії Генштабу, в якій викладав до виходу у відставку в 1956 році.
У 1977 році одна з вулиць Тирасполя була названа ім’ям генерала Осташенка.
Рішенням виконкому Тираспольської міськради депутатів трудящих від 11.04.1969 р. Ф. П. Осташенку присвоєне звання «Почесний громадянин міста Тирасполя».
Йосип Iванович Алісимчик (1914–1999) – учасник визволення міста Бендери від німецько-фашистських загарбників, почесний громадянин міста Бендери (1969).
Відомо, що до 18 років він працював пастухом, листоношею, рахівником у колгоспі, а в 1928 році вступив до комсомолу. Здобув всебічну освіту: закінчив газетний технікум, піхотне училище та військову академію ім. М. В. Фрунзе. Він – учасник боїв на Калінінському і Воронезькому фронтах.
У серпні 1944 року – начальник штабу 93-ї Миргородської Червонопрапорної ордена Суворова II ступеня стрілецької дивізії підполковник Й. І. Алісимчик брав безпосередню участь у розробці плану прориву оборони противника в районі села Хаджимус (передмістя Бендер). Разом з офіцерами штабу дивізії коригував дії частин і підрозділів під час штурму висоти 150.0 (Суворовська гора) й відіграв таким чином одну з вирішальних ролей на останньому етапі звільнення Бендер.
Після закінчення війни 93-тя стрілецька дивізія була передислокована з Австрії до Румунії. У 1961 році у званні полковника Йосип Алісимчик був звільнений у запас і працював редактором Одеського облліта, а згодом старшим редактором Головліту Української РСР.
Нагороджений орденом Червоної Зірки, орденом Вітчизняної війни, медалями. Почесний громадянин міст Зінькова та Миргорода (обидва в Полтавській області України).
Віктор Васильович Горбатко (1934–2017) – двічі Герой Радянського Союзу, льотчик-космонавт СРСР, Герой Праці, кавалер трьох орденів Леніна, ордена Червоної Зірки, удостоєний багатьох іноземних і радянських медалей.
Віктор Васильович у 50-ті роки XX століття служив старшим льотчиком 86-го гвардійського винищувального авіаційного полку 119-ї винищувальної авіадивізії 48-ї повітряної армії Одеського військового округу, який дислокувався в Тирасполі. Протягом чотирьох років – з 1995 по 1999-й – багатий життєвий досвід космонавта і генерал-майора запасу Віктора Горбатка дозволяв йому успішно виконувати функції радника заступника Голови Державної Думи РФ. Космонавт багато уваги приділяв громадській роботі, був призначений головою Федерації парашутного спорту СРСР. Віктор Горбатко здійснив три космічні польоти – в 1969, 1977 і 1980 роках. У 1970 році він став одним з учасників першого в історії шахового матчу «Космос – Земля», за що був прийнятий в почесні члени Центрального шахового клубу СРСР.
Рішенням виконавчого комітету Тираспольської міської Ради депутатів трудящих 12 квітня 1974 року космонавту Віктору Горбатку було присвоєно звання «Почесний громадянин м. Тирасполя».
Валентина Сергіївна Соловйова (1918–2002) – Герой Соціалістичної Праці, кавалер трьох орденів Леніна, орденів «Трудова слава», «Знак Пошани», ордена Республіки (ПМР), безлічі зарубіжних нагород і відзнак. 
Директор найбільшого на той час швейного підприємства Валентина Сергіївна довгі роки була найвідомішою в країні тираспольчанкою. Під її безпосереднім керівництвом у 1974 році на підприємстві було розроблено понад 200 особистих творчих планів, упроваджено близько 1 000 організаційно-технічних заходів. Уперше в СРСР тут почали застосовувати для розкрою і пошиття одягу сучасні (на ті часи) мікросхеми та комп’ютери. Довгий час Валентина Сергіївна була членом Всесоюзного клубу директорів. Вона вела велику державну і громадську роботу, неодноразово обиралася депутатом Верховної Ради МРСР і міської Ради депутатів трудящих, членом ЦК КПМ, делегатом багатьох республіканських і всесоюзних партійних з’їздів.
Сьогодні її ім’ям назване Закрите акціонерне товариство «Одема». Напередодні святкування 90-річчя з дня народження В. Соловйової на будівлі її рідного підприємства «Одема» була встановлена пам’ятна дошка, а на площі в Тирасполі –пам’ятник-бюст.
Рішенням виконкому Тираспольської міськради депутатів трудящих 12 березня 1978 року Валентині Сергіївні було присвоєно звання «Почесний громадянин м. Тирасполя».
Павло Пантелейович Больбот (1924–2013) – повний кавалер ордена Слави.
Рішенням 36-ї сесії Бендерської міськради від 6 лютого 2014 року учасник бойових дій у Великій Вітчизняній війні, повний кавалер ордена Слави, ветеран, який багато уваги приділяв патріотичному вихованню молоді, Павло Пантелейович Больбот удостоєний звання «Почесний громадянин міста Бендери».
Павло Пантелейович народився в селі Шабельник Одеської області. Здобув неповну середню освіту. Призваний до Радянської Армії в лютому 1942 року. Брав участь у боях у складі діючої армії під містом Єлець. Виводив на передову ракетно-мінометну установку «Катюша». За успішне виконання завдання в битві на Курсько-Орловській дузі він нагороджений першим орденом Слави. За успішні бойові дії на території Білорусії Павло Пантелейович нагороджений другим орденом Слави, а третім – за взяття Берліна. Він був учасником Параду Перемоги на Красній площі в Москві 1945 року й усіх наступних ювілейних парадів.
Продовжував служити в Радянській Армії до 1948 року в Берліні. Після звільнення в запас П. П. Больбот працював на підприємствах Бендер. За ударну працю був нагороджений орденом «Дружби народів». Павло Пантелейович брав активну участь у роботі міської Ради ветеранів. Він обирався головою первинної ветеранської організації та членом президії міської Ради.
Як ветеран Великої Вітчизняної війни він багато уваги приділяв патріотичному вихованню молоді: виступав у школах, гімназіях, а також перед воїнами місцевого гарнізону. Павло Больбот – людина, якою пишаються всі придністровці, його життя – це наочний приклад самовідданого служіння Вітчизні й особлива гордість бендерчан
Олена ДВОРСЬКА.