Стратегія розвитку Придністровської Молдавської Республіки на 2019 – 2026 роки передбачає зокрема й проведення «…заходів щодо збереження, розвитку та популяризації національних культур її багатонаціонального народу, її історико-культурної спадщини».
У Тираспольській картинній галереї 7 жовтня відбулось урочисте відкриття міжнародної виставки «Благочестиві й здібні люди. Німецькі поселення в Бессарабії (1814 – 1940)».
Частина експонатів виставки – це особисті речі поселенців, які надали їх у придністровські музеї, зокрема в музей с. Карманово. Експозиція ознайомлює відвідувачів з історією німецьких колоністів, з походженням німців, які прибули з південно-західної Німеччини та Пруссії на територію Бессарабії й Придністров’я, з умовами їхнього проживання в період з 1814 по 1940 роки, а також з локальною автономією та етикою протестантизму, що відбилися на культурі всього регіону.
На фотополотнах зафіксовані цікаві історичні факти 125-річної історії створення й розвитку протестантської автономії, яка не перешкоджала проживанню в добросусідстві з молдаванами, росіянами, українцями, болгарами, євреями та іншими національностями регіону. Виставка містить також архівні документи й фотографії періоду перших інструкцій для поселенців 1814-го й аж до фоторепортажу про репатріацію до Німеччини 1940 року. На спеціально підготовлених картах можна побачити місця розселення німецьких колоністів.
З історичних відомостей
Відповідно до спеціального законодавства уряду Олександра I, на початку XIX ст. переселенці з німецьких земель одержували матеріальну допомогу, а також мали деякі податкові пільги й привілеї. Такі заходи були направлені на якнайшвидше освоєння необжитих земель.
Спочатку поселенців розмістили в Григоріополі, а в 1809 році їм виділили землю на схилах балки Чорної, саме відтоді поселення дістало назву Глюксталь (Glückstal), що перекладається з німецької як «долина щастя». До 1818 року до них приєдналися німецькі переселенці з Баварії, Пруссії, Вюртемберга, Ельзасу, Сілезії, Угорщини. Іммігранти одержали від царського уряду великі земельні наділи, позики, податкові пільги, а також були звільнені від військової повинності. Ці преференції дали можливість створити міцні аграрні громади.
Поступово колонії досягли високого рівня розвитку агрокультури й добробуту населення. «Долина щастя» на той час вже була заселена трьома тисячами жителів. Цей населений пункт на ту пору став центром однойменної волості з населенням 7 тисяч осіб, які проживали в сусідніх німецьких колоніях Нейдорф, Бергдорф, Кассель. Колоністи були працьовиті, вони будували великі кам’яні будинки, покривали їх кольоровою черепицею, встановлювали різьблені дерев’яні двері та віконні рами, а також спорудили лютеранську церкву – кірху.
До середини XIX ст. на території сучасного Придністров’я було більше десяти німецьких поселень, зокрема Антонеттенталь (Антуанетівка, Антонівка), Лілієнталь (Перемога), Бергдорф (Колосово), Глюксталь (Глине), Нейдорф (Карманово), Ней-Глюксталь (хутір Вовчий) , Кронталь (хутір Тімуш), Нейланд (Оленівка), Нейфельд (хутір Шмолль), Гіршберг (хутір Бринза), Гейнріхсдорф (Бессарабка).
Об’єднані в аграрні громади поселенці вирощували пшеницю, ячмінь, жито, кукурудзу, овочі, закладали нові сади й виноградники. Розвинене було і тваринництво.
Придністровці й гості столиці можуть ознайомитися з експонатами виставки до 17 листопада
Микола ЮРКЕВИЧ.
Фото IA «Новости Приднестровья».