Безліч громадян замислюється над перспективами роботи за кордоном. Багато є й тих, хто вже покинув Придністров‘я. Проте, чи все так райдужно на зарубіжних ринках праці? Чи насправді перспективи закордонного працевлаштування настільки привабливі?
Кожен робить свій вибір особисто, проте з часом жалкує за зроблений вчинок.
Свою історію про перипетії закордонного життя розповів придністровець Роман К., і вона, на жаль, є типовою. Його досвід роботи за кордоном став негативним. Восени минулого року він працевлаштувався у Вільнюсі сантехніком. Запропонував йому поїхати до Литви знайомий, пообіцявши «золоті гори».
Як розповів заробітчанин, керівництво литовської фірми не своєчасно і в меншому від обіцяного обсягу виплачувало зароблені чоловіком кошти. «Зарплату фірма платити не хотіла, систематично порушувала терміни, та й те, що платила, доводилося випрошувати й виходжувати. Зарплата мала б залежати від виробітку, а за фактом виходила в розмірі денної, тобто мінімальної. Під час звільнення директор розпорядився без усіляких пояснень утримати з мене круглу суму. В день звільнення зі мною повністю так і не розрахувалися. Обманюють гастарбайтерів на кожному кроці, годують смачними сніданками. Тож будьте пильні, земляки, якщо потрапите в подібну ситуацію. Фіксуйте всі документи на телефон (виплату зарплати тощо). Не довіряйте там, за кордоном, нікому на слово, тому що свої обіцянки та домовленості вони не виконують.
Скаржитися керівникам теж марно, тому що вони роблять вигляд, що взагалі російської мови не розуміють», – розповів чоловік.
Не виконала фірма своїх обіцянок Роману й відносно житлових умов. Мали розселити в хостелі, де в кімнаті мешкатимуть 1-2 людини, а насправді ж проживало там 6 чоловік у кімнаті розміром 12 квадратних метрів.
Невдаха розказав, що харчувався та добирався до роботи теж власним коштом. І якщо ціни на продукти його задовольняли, то громадський транспорт у Литві дорогий.
Головним мінусом роботи в Литві Роман К. називає те, що обіцянки розходяться з реальністю: «Тим, хто збирається на роботу в цю країну, потрібно знати, що розраховувати варто на зарплату, зафіксовану в договорі. Тих грошей, які обіцяють на словах, можна ніколи не побачити. Ще одна хитрість – зарплата в конвертах. Багато приїжджих на це погоджуються, проте, коли справа доходить до звільнення, отримують лише ту суму, яка значиться в договорі. Поскаржитися теж нікуди, та й сенсу немає – довести, що заплатити тобі повинні більше, просто неможливо».
Ще одним розчаруванням для чоловіка став прибалтійський клімат. Сім місяців у році, приблизно з жовтня по квітень, сонця там взагалі немає. Небо постійно затягнуте хмарами.
Роман упевнений, що людей приваблює висока цифра обіцяної заробітної плати. На особистому прикладі він тепер знає, що це груба помилка. «Треба обов’язково дізнатися, скільки обійдеться наймання житла, транспортні витрати, вартість харчування та одягу. Якщо стаття витрат дорівнюватиме окладу, то немає сенсу туди їхати. Краще залишатися вдома, поруч із родиною. Дуже важливо бути поруч з дітьми. Спробуйте, шукайте роботу в Придністров’ї», – порадив чоловік.
Перед тим, як прийняти рішення про поїздку за кордон у пошуках кращого життя і високих заробітків, зважте всі «за» і «проти». Там же вас оточуватимуть зовсім чужі й незнайомі люди, з іншою культурою, менталітетом і життєвими принципами. Не забудьте про мовний бар’єр, а це вже, вибачте, відчуття другосортності. Медичне обслуговування для вас, безумовно, теж буде обмежене й дороге.
На помилках і гіркому досвіді придністровця Романа вчіться, шановні, й мотайте на вус, де вам краще жити, – вдома із сім’єю, з безкоштовним медичним обслуговуванням, можливістю вести свій бізнес (у Придністров’ї в цьому всебічно допомагають) чи за кордоном, який вабить золотими розсипами, а насправді готує чергову пастку для наївних людей. На жаль, сьогодні прислів’я про дармовий сир забувають навіть фахівці з вищою освітою
Сергій ЛЕВЧЕНКО.