Німецько-румунська окупація, під якою Придністровський край перебував з літа 1941-го й до літа 1944-го, була трагічною і в той же час героїчною порою.
Упродовж трьох років народ чинив опір фашистам, які жорстоко насаджували на захопленій території нелюдяний фашистський режим. Очолювали цю боротьбу в тилу ворога справжні патріоти, що понад усе цінували свободу рідної землі. З-поміж них Яків Кучеров – керівник Кам’янської підпільної організації, що життям заплатив за свої ідеали.
У сім’ї робітника Олексія Кучерова, що мешкала в селі Переможня на Одещині, 23 жовтня 1896 року народився син, наречений Яковом. Як і багато його ровесників, він учився в церковно-парафіяльній школі, а навики ремесла переймав у батька. Згодом разом із ним став працювати каменярем.
На армійську службу Якова призвали в 1915-му. У солдатському середовищі він познайомився з учасниками революційного руху й активно включився в боротьбу за права робітників і селян, про суворе життя яких знав не з чуток. Юнак брав участь у Громадянській війні й залишився в рядах Червоної Армії до 1924 року.
Після служби його направили на партійну роботу в тільки-но створену Молдавську Автономну РСР. Голова райвиконкому Рибницького району, завідувач райземвідділом, голова Хрустовської сільради –такі сторінки трудової біографії Якова Кучерова. Паралельно з роботою він заочно навчався в Московській сільськогосподарській школі. Розуміючи перевагу колективної форми праці на землі, активно займався організацією колгоспів у селі Хрустова.
Саме тут Яків Олексійович одружився. У сім’ї народилися діти. Життя здавалося прекрасним. Однак незабаром його мирну течію порушила Велика Вітчизняна. Прокладаючи танками шлях, нещадно знищуючи все довкола, війна швидко докотилася до наших країв. Передбачаючи окупацію, на території Придністров’я залишилися свідомі комуністи, які повинні були організувати підпільну роботу в тилу ворога. До цієї когорти належали О. І. Літновський, І. Г. Гроза, Я. О. Кучеров і багато інших патріотів.
Форсувати Дністер у районі Могильова-Подільського фашистам удалося 18 липня. Незабаром вся територія Кам’янського району була захоплена ворогом. Фашисти встановили тут свої порядки: пограбування, насильство, розстріли без суду і слідства супроводжувалися ворожою пропагандою, що мала підкорити радянський народ волі окупантів.
На противагу планам загарбників патріоти приступили до активної агітаційної роботи серед населення. До зими 1941 року майже в усіх селах Кам’янського району діяли підпільні групи, у складі яких нараховувалося понад сто осіб. Для керівництва та координації їхньої діяльності 4 травня 1942 року був створений районний підпільний партійний комітет. Його керівником обрали авторитетну людину – Якова Олексійовича Кучерова, заступником – М. Л. Скрицького, який працював до війни старшим зоотехніком Наркозему. Військовий відділ очолив А. Р. Самоній, відділ пропаганди й агітації – М. Я. Поповський, технічним секретарем організації затвердили В. М. Ткаченка.
Це були перевірені люди, що брали участь у створенні підпільної друкарні, випуску та поширенні прокламацій, веденні агітаційно-пропагандистської роботи. «Потрібна листівка, щоб у ній розповісти правду. І тоді народ піде за нами, відмовлятиметься здавати хліб, худобу, одяг, саботуватиме всі вимоги окупантів», – наголошував Яків Олексійович на зустрічах із патріотами. Всього під час окупації підпільниками було випущено понад 50 прокламацій загальним накладом 24 тисячі екземплярів.
Важливе місце в діяльності комітету належало організації саботажу політичних і економічних акцій окупантів. Восени 1942-го підпільники спалили Кам’янський маслосирзавод з усією виробленою продукцією, призначеною для німецьких і румунських військ. На машинно-тракторну станцію влаштувалися працювати механіками підпільники О. І. Літновський і М. З. Григор’єв. Вони роз’яснювали трактористам і комбайнерам, що урожай не повинен потрапити до рук ворога. Під час осінньої сівби 1942 року хрустовчанин М. С. Остапович, який працював у тракторній бригаді, за завданням Якова Кучерова роздавав селянам зерно, виводив із ладу трактори, зливав пальне. Щоб урожай не дістався окупантам, патріотам деколи доводилося знищувати його.
У той самий час партизанський загін здійснював диверсії на залізниці. На вузькоколійці Кам’янка – Попелюхи – Рудниця патріоти систематично руйнували залізничне полотно. Двічі були пущені під укіс ешелони з зерном. 15 листопада 1943 року партизани знищили військовий вантаж: 18 вагонів і 9 платформ. Підпільники вивели з ладу близько 40 ворожих автомашин із пальним і боєприпасами, знищили понад 280 гітлерівських офіцерів та солдатів.
В одну з осінніх ночей 1943-го окупантам удалося заарештувати понад 10 патріотів, зокрема й керівника райкому Якова Кучерова. У Рибницькій в’язниці вони витримали жорстокі тортури, не зронивши ні слова про свою причетність до підпілля. Патріоти, що залишилися на волі, продовжували діяти: здійснювали диверсії, поширювали листівки, порушували зв’язок, знищували ворожу техніку та живу силу противника.
Навесні 1944-го, коли стало очевидно, що окупаційному режиму приходить кінець, фашисти розстріляли та спалили 270 патріотів, ув’язнених у Рибницькій в’язниці. Цей кривавий злочин карателі скоїли в ніч з 19 на 20 березня.
За мужність і відвагу, проявлені в боротьбі проти німецько-фашистських загарбників, 73 партизани й учасники підпілля, що діяли в Молдавії в період Великої Вітчизняної війни, були удостоєні орденів і медалей СРСР. Яків Кучеров посмертно нагороджений орденом Вітчизняної війни I ступеня.
Минають роки, десятиліття. А нащадки переможців дбайливо зберігають пам’ять про Велику Вітчизняну. У день святкування 40-річчя Перемоги у Хрустовій було відкрито будинок-музей Я. О. Кучерова, експонати якого розповідають не тільки про долю керівника районної підпільної організації, а й про героїчну боротьбу кам’янських патріотів під час окупації
Алла ВЕРЛАН,
завідувач музею Я. Кучерова.