Офіційний Кишинів недавно ухилився від участі в зустрічі у столиці Швеції Стокгольмі, де мали провести переговори учасники формату «5+2». Мотиви цього ухилення продовжують викликати інтерес експертів, якщо мати на увазі розвиток подій на Дністрі на перспективу.
Очевидно, західні «куратори» офіційного Кишинева розраховували на початку листопада натиснути як на ПМР, так і на Росію. Розрахунок міг будуватися на зриві договору про постачання російського газу в Молдову з перемиканням поставок на західний напрямок (з боку Румунії). При такому варіанті ставала можливою й енергетична блокада Придністров’я з боку Румунії. Згодом міг послідувати ультиматум про відмову ПМР від незалежності та повернення під владу Кишинева. Зірвавши поставки газу Росією і послабивши таким чином вплив Москви в регіоні, можна було б з новою енергією вимагати виведення російських військ із Придністров’я.
Не забудемо і найважливіший момент: США почали постачати Молдові зброю. Тобто сценарій військового загострення стає досить імовірним. Переривання поставок російського газу цьому сприяло б. Будь-який військовий конфлікт, навіть малих масштабів, ламав би російський газовий бізнес у Молдові, Придністров’ї, можливо, й на Україні. Що і було потрібно найбільш агресивним колам Заходу.
Отже, якщо враховувати можливе загострення, стокгольмська зустріч ставала західникам і правим силам Молдови непотрібною. На ній було можливе взяття на себе Кишиневом зобов’язань, які робили б майбутнє загострення неможливим і таким, що руйнує імідж країни.
Тепер ситуація змінилася на більш сприятливу. Та чи надовго – от у чому питання. Усвідомивши безальтернативність російського газу, офіційний Кишинів опинився в непростому і делікатному становищі. Керівники Молдови мають право побоюватися, що США та ЄС у своїх цілях можуть в останній момент промовчати й залишити молдовське керівництво на дипломатичному фронті наодинці з’ясовувати свої відносини з Москвою і Тирасполем.
Однак повертатися за стіл переговорів і заново намічати зірвану зустріч теж не хочеться. Це означало б визнати авантюризм власної політики, а також невдачу відходу від домовленостей. Тому в останні дні Кишинів намагається знову мобілізувати Захід на свою підтримку, а від участі в євразійських інтеграційних проектах максимально дистанціюватися. Звернемо увагу на наступні повідомлення.
В інтерв’ю виданню «Коммерсант» 1 листопада президент Республіки Молдова Майя Санду заявила, що Молдова не є спостерігачем в Євразійському Економічному Союзі. Це прямо дезавуює рішення екс-президента РМ Ігоря Додона про статус спостерігача його країни при ЄАЕС. М. Санду наголосила, що навіть на майбутнє «…ми не розглядаємо таке питання». Це недвозначне послання Кремлю. Таким чином, Кишинів, як і раніше, слідує у фарватері західної політики без найменших відхилень. До речі, тут же президент РМ заявила, що поки не планує зустрічатися з лідером Росії Володимиром Путіним. А ще раніше вона сказала, що не думає зустрічатися і з Президентом ПМР Вадимом Красносельським. Сама вона так вважає чи керується порадами представників Заходу, гадати не будемо.
30 жовтня ЗМІ оприлюднили повідомлення, що Європейський Союз і Республіка Молдова почнуть незабаром діалог «на високому рівні з політичних питань і питань безпеки». Діалог буде спрямований на обговорення глобальних викликів, регіональної безпеки та співробітництва, спільних ініціатив із протидії гібридним загрозам тощо. Під «гібридними загрозами» Захід і його «підшефні» мають на увазі російський вплив, а також політику російських союзників. У Європі такими є Придністров’я і Білорусія. Очевидно, що зовнішньополітичний курс Кишинева зберігається без найменших змін.
Немов відповідь на очікування кишинівських правих, в останній день жовтня стало повідомлення ЗМІ, що в ЄС підготовлено доповідь «Великі амбіції: нарощування російської військової потужності в Криму і на Чорному морі». У звіті Європейської ради з міжнародних відносин говориться, що «Захід повинен бути готовий протистояти загрозі (мається на увазі «загроза» з боку Росії) шляхом активізації співпраці зі Збройними силами країн регіону і вдосконалення їх інфраструктури». Зокрема, пропонується створити багатонаціональний корпус «Південний схід», регулярно надавати військову допомогу Грузії, Україні та Молдові. Ці плани й є пряма загроза великої війни в Чорноморському басейні, а також на Дністрі.
До кінця року, як вже зазначалося раніше, мають відбутися нові поставки Молдові американської зброї. Офіційно вже відбулася одна поставка – на суму в 1 млн доларів із 5. На думку деяких експертів, зброя США може бути використана тільки проти російських і придністровських військ, оскільки воювати з Румунією чи Україною прозахідна влада Молдови явно не буде.
На тлі всього цього однією з можливих домовленостей (у разі зустрічі у форматі «5+2») могло стати додаткове забезпечення миру і безпеки на Дністрі. Та чи потрібно це тим, хто постачає Кишиневу зброю?
З іншого боку, керівництво Молдови дало «добро» на газовий договір із Росією, після чого загострювати обстановку на Дністрі не має практичного сенсу.
Чи повернеться Кишинів до варіанту переговорів з Тирасполем у форматі «5+2», побачимо в найближчі тижні. Тим більше, що в газовому контракті про придністровську тематику не сказано ні слова. Росія в черговий раз показала, що вважає ПМР своїм союзником, якого нікому здавати не збирається
Андрій САФОНОВ, політолог.
Фото з вiдкритих джерел.