Масло вершкове, молоко, сметана, сир, дитячі сирки, морозиво, ряжанка, йогурти… Це лише незначний перелік продукції, що виготовляється на Тираспольському молочному комбінаті (ТМК).
Підприємство, яке задовольняє потреби придністровців у необхідному об’ємі молочною продукцією, працює щоденно, практично, не маючи вихідних, бо, як би не хотілося відпочити людям, корови, які безпосередньо беруть участь у виробництві молока, цього не розуміють. Вони потребують уваги з боку людини навіть у святкові та вихідні дні.
За словами однієї з досвідченіших працівників ТМК – начальника планово-економічного відділу Раїси Іванівни Швець, машини-молоковози щодня виїжджають до населених пунктів Кам’янського, Рибницького, Дубоссарського, Григоріопольського, Слободзейського районів, збираючи свіже молоко у постачальників: населення, фермерських господарств, власних ферм комбінату та юридичних постачальників. Загалом – від 53 господарств та кількох десятків приватних осіб.
Українська приказка стверджує: «Корова в дійницю сама молока не наллє», а, отже, її треба тричі на день подоїти, молоко переробити, знайти покупців.
Селяни, що мають у господарстві худобу, залюбки здають власний продукт на пункти прийому молока, створені в республіці за ініціативи керівництва підприємства. Їм вигідна така співпраця, бо приносить щоденний заробіток, не вимагає поїздок на базар, вкладання праці для переробки.
На комбінаті лише за 9 місяців поточного року переробили 11 тисяч 200 тонн молочної сировини. З неї було виготовлено 12 тисяч тонн цільномолочної продукції, 320 тонн масла, 120 тонн сирів, 60 тонн морозива. З загальної кількості – 78 % належить до переліку так званої соціально значущої (масло вершкове, молоко, кефір, сметана та сир) продукції, ціни на яку встановлені наказом Міністерства економіки ПМР. Її постачають до шкіл республіки, дитячих садочків, лікарень, військовослужбовцям, установам соціального захисту (школам-інтернатам, неврологічним диспансерам), Міністерству внутрішніх справ та Міністерству юстиції тощо.
Дещо з історії Тираспольський міський молочний завод почав працювати у листопаді 1944 року, невдовзі після звільнення міста від румунсько-німецьких загарбників у приміщенні старої лазні, що містилася на вулиці Луначарського. Змучених війною людей треба було годувати. Мешканці навколишніх сіл, яким пощастило врятувати свою худобу від ворога, здавали молоко на переробку, де з нього виготовляли необхідну продукцію.
На початку 50-х років Тираспольський міськвиконком виділив ділянку під будівництво нового підприємства по вул. 9 Января. Уже в 1954 році воно завершилося введенням в експлуатацію нового молочного заводу, що переробляв 15 тонн молока за зміну. В 1973-му на ньому відбулася реконструкція та зведення нового виробничого корпусу.
Раїса Іванівна пам’ятає, що в ті роки «молочку» розливали в скляні пляшки. З раннього ранку металеві кошики з молоком та кефіром водії розвозили по магазинах задовго до їх відкриття, залишали ящики на порозі під дверима, і, що цікаво, ніхто ніколи не вкрав жодної пляшки. Таке було виховання у радянських людей.
Минули роки…
У грудні 2005 року після здійснення приватизації цього підприємства воно змінило назву на ВАТ «ТМК», де 100 % акцій належать трудовому колективу.
Відтоді ж його очолює директор Станіслав Володимирович Тарасюк. Підприємство під його керівництвом не зупиняється у своєму розвитку, створюючи власну сільськогосподарську базу для виробництва молочної сировини. На балансі ТМК перебувають дві молочно-товарні ферми (МТФ) в с. Цибульовка Дубоссарського району, де утримуються 130 голів великої рогатої худоби, та в с. Тернівка Слободзейського, де нині нараховується 360 голів ВРХ. Там триває будівництво нових приміщень і планується утримання 450 голів дійного стада.
Директор, за словами його колег, ніколи не сидить на місці. Щоранку він збирає всіх працівників на нараду, яку в нинішніх пандемійних умовах проводить у дворі, на свіжому повітрі, дає завдання і вирушає на будівництво. Непосидючий, працьовитий, небайдужий, майстер на всі руки, він не цурається будь-якої роботи.
Нинішнього року в муніципальному конкурсі «Визнання», підсумки якого оголосили напередодні дня м. Тирасполя, його визнали переможцем в номінації «Сільське господарство», а портрет помістили на столичній Дошці пошани. Кілька років тому Станіслава Тарасюка нагородили орденом Пошани. (Урочистий момент зображено на фото).
Раїса Іванівна, яка віддала 50 років свого життя рідному підприємству, нагороджена багатьма медалями та орденом «Трудова слава», запевняє, що у всі часи колектив відрізнявся злагодженістю, дружелюбністю, здатністю долати будь-які труднощі. З ним легко працювати й нині. Тому вірить, що все задумане здійсниться, а підприємство житиме й розвиватиметься
Аліса КОХАНОВА.