Напередодні Дня української писемності та мови в столичному центрі Республіканської організації «Укрпросвіта» імені Тараса Шевченка відбулася презентація першої збірки віршів придністровської поетеси Анастасії Спориш.
Читачі газети «Гомін» вже знайомі з творчістю Анастасії Василівни та її життєвим шляхом, оскільки ми неодноразово розповідали про неї на сторінках нашого видання. Вона все своє свідоме життя плекає рідне слово в роботі та у творчості, одночасно співає і керує ансамблем народної пісні «Діброва».
Дивлячись на цю миловидну, з лагідною посмішкою жінку, яка вселяє в оточення оптимізм та позитивні емоції, нікому не спаде на думку, що вона пережила важкі життєві потрясіння. Втрата рідного сина вилилась у вірші, де мати зізнається, як їй «хочеться кричати від болю», і завершує вірш словами: «Найбільше щастя у батьків – дітей своїх на світ стрічати. Найбільше горе для усіх – дітей навіки проводжати».
Та попри всі нещастя, Анастасія Василівна усвідомлює, що життя триває. Робота в середній школі селища Маяк, де вона викладає українську мову і літературу, допомагає їй творити та навчати розуму хлопців і дівчат, про яких вона говорить, що учні для неї – «дар від Бога». Творче надбання поетеси школярі вивчають під час уроків. Вірші написані легко, просто, вони передають красу придністровської землі, допомагають краще пізнати рідну мову.
Писати наша героїня почала ще зі шкільної лави. Причому, жінка зізнається, що теми до написання виникають у неї спонтанно, несподівано. «Сісти за стіл та спеціально написати вірша я не можу. Думки виникають часом серед ночі, тоді я встаю та швиденько записую їх до свого зошита. На город іду працювати – разом із сапою беру до кишені ручку та зошит, і там, серед поля, раптом сходить на мене натхнення, яке я встигаю залишити на папері, а потім, прийшовши додому, сідаю за комп’ютер та спокійно записую все, чим мене осінило протягом дня», – поділилась Анастасія Василівна.
Так з’являються на світ поетичні рядки «простим словом про складні речі», в яких оспівується природа рідного краю, друзі, спогади про босоноге дитинство, матусю, про щастя, онуків, вишиванку, а в одному з останніх творів навіть згадується елжур (електронний журнал, яким нині почали користуватися в навчальних закладах республіки). Цей новий вірш прочитала учениця 3 класу Тираспольського українського теоретичного ліцею Яна Гуртова.
Зібрати твори в одну книжечку авторці допомагала учениця 5-го класу Бендерської СШ № 13 Любов Ситник разом з учителькою тієї ж школи Мар’яною Сирбу, а також колеги – учителі української мови та літератури з освітніх установ республіки – Тетяна Бєлєнька, Валентина Боднар, Валентина Максименюк, Катерина Осадча, Ольга Бурдужа, Наталя Шилькер, Ксенія Постова, Іраїда Корній, Любов Думітрашко.
Позитивний відгук дали місцеві поети, що були присутні на заході, – Надія Делімарська, яка назвала свою колегу «джерелом натхнення», та Олена Гешко, яка допомогла опублікувати кілька віршів Анастасії Василівни у збірці «Водограй мрій».
Так своєрідно відзначили День української писемності та мови організатори заходу: голова Республіканської громадської організації «Укрпросвіта» ім. Т. Г. Шевченка Володимир Лукич Боднар разом з директором Бендерської гімназії ім. І. Котляревського Валентиною Боднар, її колегами-учителями та активом «Укрпросвіти».
Христина ЖУРАВЕЛЬ.