Для гармонійного розвитку людини мають значення різні чинники. Один із найважливіших – якомога раніше помітити природні обдарування дитини та сприяти їх удосконаленню. На це спрямовані всі рівні системи просвіти: від дитсадка до вищих навчальних закладів. Особлива роль у цьому ланцюжку належить установам додаткової освіти, в яких обдаровані діти поглиблено вивчають різні види мистецтва, займаються спортом…
Колектив Кам’янської спеціалізованої дитячо-юнацької школи олімпійського резерву (СДЮШОР) за 55 років роботи відкрив чимало талантів, допоміг їм розвинутися, знайти свій життєвий шлях. Є серед випускників учителі фізкультури, тренери, професійні спортсмени. Школа пишається ними, на їхньому прикладі виховує юних футболістів і волейболістів, метальників та бігунів…
Ваню та Вову – швидконогих 10-річних шибеників – примітив і запросив займатися бігом тренер Юрій Греков. Переконав сім’ю Сюрис, що у двійнят є до цього здібності. Ще більше сил витратив на те, щоб самі хлопчики захопилися спортом, усвідомили необхідність щоденних тренувань. Брати пройшли з наставником довгий шлях дорослішання і становлення: від невдач на незначних дистанціях – до дзвінких перемог, які прославили їх не тільки в Кам’янському районі, а і в Придністров’ї. Наполегливо тренувалися, удосконалюючи тіло і дух. Їздили на змагання республіканського та міжнародного масштабу. Коли закінчили міську середню школу № 2, Іван і Володимир точно знали, якою дорогою йтимуть далі.
Талановитих бігунів, які неодноразово відзначилися і на змаганнях у сусідній Молдові, охоче прийняли в Кишинівський державний університет фізичної культури та спорту (нині академія). Студенти Сюрис встигали й учитися, і тренуватися, і перемагати на бігових доріжках. Від самого народження їхні шляхи стелилися паралельно: брати здобули дипломи ВНЗ, влаштувалися на роботу, самі вже тренували юних бігунів.
Проте в будь-якому тандемі завжди є той, хто веде. У Сюрисів роль лідера належить Іванові. У спортшколі він став рекордсменом у бігу на 800, 1 500, 2 000 та 3 000 м. У студентські роки у складі легкоатлетичної збірної Молдови успішно виступав на міжнародних стартах. У 2013-му Іван завоював звання чемпіона Європи на дистанції 1 500 м і срібну медаль Балканіади. Через рік його успіхи (зокрема на I Європейських іграх, які відбулися 2015 року в Баку), відзначений Почесною грамотою Державної служби ПМР зі спорту. На чемпіонаті Балканських країн з легкої атлетики в закритих приміщеннях 2016-го Іван Сюрис першим прийшов до фінішу на дистанції 800 м, а в естафеті посів друге місце.
Він продовжував удосконалювати свій дар. Здобув звання майстра спорту. Проте значно більше часу вже присвячував не своїм забігам, а тренерській роботі. У спеціалізованій дитячо-юнацькій спортивній школі № 3 міста Кишинева, в якій готують легкоатлетів, І. Сюрис працює з юними бігунами. Володіючи системою знань про закономірності тренувального процесу та сучасними психолого-педагогічними теоріями й технологіями навчання, добивається в роботі гарних результатів.
Однак стихія бігу, що два десятиліття тому пронизала плоть і кров, уже не вгамовується і не відпускає. Знов і знов кличе вона професійного спортсмена на старт, надихає на нові досягнення. Тож Іван Сюрис (після майже дворічної перерви у спорті, обумовленої пандемією) восени знову вийшов на трасу. Тільки тепер не на середні дистанції, неодноразово підкорені, а на марафонську. Розуміючи, що її проходження навіть для підготовленої людини є важким фізичним навантаженням, він ретельно зважив свої можливості, зокрема, стан здоров’я. До того ж, порадився з фахівцями, серед яких був і перший його тренер з легкої атлетики, а нині – директор Кам’янської СДЮШОР Юрій Греков.
За підтримки колег Іван зумів грамотно скласти свій тренувальний план і за три літніх місяці підготувався до старту. На початку цього шляху чимало знайомих не вірили в успіх, адже звичайний час підготовки до марафону – півроку. Однак Іван ще в дитинстві засвоїв головну для спортсмена заповідь: поставив мету – упевнено йди до неї. Ця тактика завжди приводила бігуна до перемог. І цього разу він наполегливо тренувався, покращуючи стан м’язів і привчаючи організм до тривалих фізичних навантажень.
Першим стартом Івана став Кишинівський марафон. Дистанцію в 42 км 195 м бігун здолав за 2 години 22 хвилини, показавши кращий результат. Через два тижні І. Сюрис став переможцем на марафонській дистанції в Бухаресті, поліпшивши свій час на 6 хвилин. Наступні старти відбулися на початку листопада в румунському місті Клуж-Напока. На дистанції півмарафону він установив рекорд траси, пробігши 21,1 км за 1 годину 7 хвилин 9 секунд.
Три тижні – три великі перемоги. «Після досить складної підготовки, тренувань, які витягують жили, дієт, спортивного режиму смак перемог, усвідомлення того, що це все було недаремно, окриляє і надихає на досягнення кращих результатів із кожним новим днем, на кожному забігу, на кожному змаганні», – з піднесенням стверджує Іван Сюрис, який тріумфально повернувся до професійного спорту.
Уже після трьох марафонів уродженець Кам’янки став срібним призером ХV чемпіонату Молдови в бігу на шосе. Цей старт є завершальним офіційним змаганням нинішнього сезону. Отже, Іван Сюрис матиме час, щоб продовжити вдосконалювати свої досягнення, покращувати результати. Сподіваємося, що його висока спортивна майстерність, помножена на неймовірну працездатність, яку Іван демонструє на тренуваннях, допоможе легкоатлетові гідно підготуватися до сезону-2022.
Тетяна ГРИЦЮК.