Минулого тижня у Тираспольській картинній галереї відбулось урочисте відкриття фотовиставки «Світ очима Михайла Блонштейна». Присвячена вона пам’яті відомого фотохудожника, якому нинішньої весни могло б виповнитися 70.
Рік тому він пішов з життя, залишивши по собі цілу історичну епоху, що ніби завмерла на мить у чорно-білих та кольорових зображеннях.
В експозиції, яку організували друзі, учні та колеги автора, представлено 64 фотографії з загального доробку майстра, які зображають різні етапи його творчого шляху. Художні та документальні фотографії згруповані у кілька авторських блоків, і це лише мала частка робіт великого майстра. Кожен знімок бездоганний, у кожному відчувається особливий погляд на навколишній світ, особисті враження та емоції.
Фотограф Віктор Громов, пригадуючи спілкування зі своїм учителем, розповів, що Михайло Йосипович був добрим і мудрим наставником, вчив передавати світ власними очима. Зустрічаючись на вулиці чи на будь-якому заході, майстер завжди запрошував: «Заходьте до мене в гості». І це означало, що в його домі можна було посидіти за чашкою чаю й поговорити про життя та, звичайно ж, і про фотографію.
Кожна робота майстра – справжній витвір мистецтва, що передає живі людські почуття. Для когось – це спогади про дитинство чи молодість, для когось – згадка про підприємство, якому віддано не одне десятиріччя власного життя, для когось – ностальгічні прогулянки рідним містом.
Про нього часто говорили, що він винайшов машину часу. У його знімках Тирасполя 70-х та 80-х років час ніби зупинився. Там продовжує жити епоха, про яку незабаром мало хто згадає.
Михайло Блонштейн народився в Тирасполі 1951 року і починав свій творчий шлях у ті часи, коли фотомистецтво було ще в чомусь схоже на магічний ритуал. До появи цифрових пристроїв у кожного, хто захоплювався зйомками й мав фотоапарат, вдома була справжня хімічна лабораторія: темна кімната з реактивами, червоною лампою, станком для обрізання паперу. Сам процес проявлення плівки нагадував акт творіння – у темряві, у ванночках з водою, з таємничими проявниками та закріплювачами, з точно розрахованими спалахами світла народжувалося зображення. Погодьтеся, заняття такою справою було цікавим і романтичним.
Михайло Йосипович закінчив Московський державний університет культури та мистецтв. Під час навчання познайомився з відомим фотохудожником Олександром Лапіним, під особистим керівництвом якого навчався мистецтву фотографії.
Придністровський фотохудожник був лауреатом Всесоюзних та зарубіжних творчих конкурсів. У 1984 році він отримав Кришталевий «Хассельблад» (культовий фотоапарат). Деякі його знімки нині зберігаються у фондах Музею російської фотографії.
Працюючи штатним фотографом заводу «Молдавізоліт», Михайло Блонштейн їздив у творчі відрядження республіками Радянського Союзу, часом бував і за кордоном, але, як свого часу зізнавався сам майстер, найкращим джерелом натхнення йому служили саме рідні, знайомі з дитинства місця.
Друзі фотохудожника, які були присутні на відкритті виставки, зазначали, що він відрізнявся від інших не тільки високою майстерністю, а й комунікабельністю, повагою до людей, доброзичливістю. Вони «зайшли до нього в гості», щоб згадати, яким був їхній учитель та наставник, прийшли, щоб ушанувати пам’ять людини, яка назавжди вписала своє ім’я в історію світлопису старого Тирасполя.
Михайло Блонштейн зробив неоціненний внесок у розвиток фотомистецтва Придністров’я. Його знімки відомі не тільки у нас, а і в країнах близького та далекого зарубіжжя. Талановитий фотограф умів бачити прекрасне в повсякденному і залишив по собі незліченну кількість дивовижних за своєю глибиною сюжетів. І хоча майстра не стало, його роботи продовжують жити й переносити нас через відстані та час.
Виставка триватиме до 15 січня 2022 року
Уляна БОНДАРЧУК.