Колектив самодіяльного народного ансамблю української пісні «Барвінок» Рибницького Палацу культури 28 років радує шанувальників своєю творчістю. Він згуртував ентузіастів, людей, закоханих в українську солов’їну пісню.
Творчий шлях цього мистецького гурту бере свій початок у далекому 1993 році, коли в нашому суспільстві, де проживає чимало українців, помітно зріс інтерес до української культури. Біля джерел заснування ансамблю стояла Лідія Іларіонівна Товстоп’ятенко, яка за покликом душі зібрала навколо себе творчих рибничан, закоханих в українську пісню. Її пропозицію про створення ансамблю української пісні підтримали у відділі культури.
Незабаром «Барвінок» здобув популярність і добру славу. Конкурси, концерти, участь у різних фестивалях додали гурту шанувальників по всій республіці й далеко за її межами.
Минав час, склад колективу змінювався кількісно й якісно – приходили нові виконавці. Лідію Товстоп’ятенко змінив Леонід Главацький.
Нинішній художній керівник ансамблю – вчитель музики вищої категорії Володимир Мефодовський. Він очолив співаків у лютому 2012 року, і вже через рік, у 2013-му, на конкурсі «Пшеничне перевесло» в Тирасполі вперше за свою історію «Барвінок» завоював перше місце (до речі, на цьому ж конкурсі дитячий колектив «Золоті дзвіночки», також під його керівництвом, отримав Гран-прі). Професіоналізм рибницьких виконавців оцінив та особливо відзначив голова журі фестивалю, художній керівник і головний диригент Державного симфонічного оркестру ПМР Григорій Мосейко.
Відтоді ансамбль неодноразово ставав лауреатом і призером різних конкурсів та фестивалів. Нещодавно (4 грудня) в Рашкові на XVII Республіканському фестивалі української народної пісні «Пшеничне перевесло» (який цього року був присвячений 30-річчю Спілки українців Придністров’я) рибницький дует у складі Галини Маланчук та Галини Галаченко посів перше місце, а «Барвінок» – друге.
За час діяльності колективу в ньому брали участь люди різного віку і спеціальностей. Єдиною й незмінною вимогою до претендентів залишалося одне – любов до української пісні. На сьогодні в його складі є пенсіонери, медики, вчителі, вихователі дитсадків. Є навіть учитель російської мови Дар’я Кириченко, яка раніше навчалася в музичній школі грі на гітарі, а тепер вирішила продовжити своє музичне захоплення і зайнятися вокалом. На думку керівника ансамблю, українська пісня, яку ще називають солов’їною, цілком допоможе їй освоїти це мистецтво.
Хочеться зазначити, що своїм талантом музиканта і керівника, професіоналізмом та відповідальністю Володимир Володимирович, який керує народним самодіяльним ансамблем української пісні «Барвінок» і дитячим вокальним ансамблем української народної пісні «Золоті дзвіночки», заслужив повагу не тільки в колективах, які він очолює, але і в музичному середовищі Придністров’я. Сам художній керівник, оцінюючи необхідність народних музичних колективів, говорить: «Завдяки пісні, особливо народній пісні, розкривається багатство людської душі, зберігається, множиться і відроджується багатство місцевих культурних традицій, зростає їх потенціал».
З-поміж учасників ансамблю Мефодовський особливо виділяє Галину Галаченко: «У неї природний «сталінградський» голос. Вона родом зі Сталінграда (нинішнього Волгограда)». Ті, хто чув виступи солістки, розуміють, що він має на увазі.
Керівник також відзначає талант ще однієї Галини – Маланчук, яка прийшла в колектив у 2015 році. Зі слів Галини, співає вона з дитинства, спочатку в Палаці культури, потім – на ММЗ. Коли вийшла на пенсію, стало нудно, і жінка вирішила піти в якийсь ансамбль. «Я сама з Донбасу, для мене українська мова – рідна. Десь у душі народжується непереборне бажання співати й з мене просто ллється пісня. Мені здається, що українські пісні люблять усі. Вони такі красиві, такі душевні», – розповіла вона.
Народний колектив має багато планів на майбутнє. Нині «Барвінок» готується до новорічних виступів, записує «Музичну різдвяну листівку», для Інтернет-ресурсів.
Володимир Мефодовський докладає зусиль, щоб примножити й омолодити склад ансамблю, запрошує всіх охочих долучитися до української музичної традиції.
Піднімемося з піснею в піднебесся,
Розчинимося там до забуття,
Нехай завжди звучать над світом пісні,
Щоб в їх мелодіях нам жити століття
Дмитро АКIНIН.
Фото з вiдкритих джерел.